mprotsenko | Affirmative action in perspective

A friendly (or not) reminder: if you're advocating against affirmative action but not against legacy admissions, then you're not trying to make things more fair.

Flat | Top-Level Comments Only

From:

mprotsenko

Це не аппропріація і не заперечення чогось

Ось тут не можу погодитися, бо як раз мотиви Сходу в творчості Жадана дуже сильні, чистий харків'янин так ніколи не напише. І ігнорувати це - це як раз апропріація та erasure безпосередньо суті творчості Жадана. (Як і ігнорування його як харків'янина.)

Але ти правий про імідж. І Жадан - тут не просто Жадан. Жадан це частина іміджу "нічого доброго чи просто нет-позитивного з Донбасу не може вийти". І в поєднанні з іншою частиною іміджу "усе погане з Донбасу" (навіть якщо воно насправді з Харькову чи Дніпру) - то зовсім сумно.

Чому сумно? Тому що з такими когнітивними викривленнями люди потім роблять вибір - в житті, в побуті, в політиці - і наслідки цього вибору... це піпець якийсь, а не наслідки. :(

From:

malyj_gorgan

> "нічого доброго чи просто нет-позитивного з Донбасу не може вийти"
По-перше, думають не так, а "...нічого позитивного українського..."
По-друге, не все так чорно.
Я більше написав про політиків комент, але і з культурою і всім: десь ти, десь ще хтось почне говорити і поширювати месидж "що Х -- це не просто українське, а і наше, з Донбасу" для будь-якого Х, хоч поета, хоч політика, хоч воєначальника, і вектор слави легко поміняється. Якщо, єдине, на одну хорошу постать не вилізе пара і гірших, і помітніших. Тут і згадають, що Стус творив на Донбасі, і ще хтось... А поки що, для позитивної іміджевої українізації Донбасу, імхо, чи не найбільше зробив футбольний клуб "Шахтар" і товариш Семенченко з батальйоном "Донбас", хоч, на жаль, воно і трохи вийшло пшиком. Ще от якби покійний Вєня Д'ркін і Віктор Півторипавло грали українську музику, то все би було простіше :)

From:

mprotsenko

А поки що, для позитивної іміджевої українізації Донбасу, імхо, чи не найбільше зробив футбольний клуб "Шахтар" і товариш Семенченко з батальйоном "Донбас"

Ем, а Зоря (зі спорту) та Азов, Айдар, Луганськ-1, Луганськ-2 (з підрозділів НГУ/ЗСУ)? Що з ними не так?

Так, я розумію, що, наприклад, покійний Юлдашев їбашив, а не піарився - але ж чомусь так виходить, що ти пам'ятаєш прохіндея Семенченка, а про Темура, підозрюю, навіть і не чув.

або люди позитивні, але такі, що свою донбасськість ні разу не embrace'али, а втекли звідтам

Тут нагадаю, що я в дуже privileged стані - я не відчуваю більшість дискримінації, яку відчувають out-of-closet донецькі чи луганські (від хамства до прямих утисків). Плюс в мене вистачає ресурсу як на те, щоб не бути у denial і брати відповідальність за те погане, що там дійсно відбувалось, так і на те, щоб не цуратися того доброго, що там було. (Плюс багато хто просто боїться мене в обличчя хамити по зрозумілим причинам, гиги).

Мало хто з вихідців з Донбасу має такі комфортні умови.

А наприкінці в мене дві думки:

1) я давно хотів написати про стереотипізацію, контекст та групову відповідальність, і де це норм, а де вже ні - і тут як раз навіть довоєнна ситуація з Донбасом буде добрим прикладом, який відзеркалить наші тутошні проблеми. але це я окремим постом напишу

2) коли я був звичайним навіть не донбаським, а українським бовдуром, я полюбляв в дискусіях аргументи типу "а я не пам'ятаю про позитив від ромів"/"а кого з позитивних-великих-відомих ромів ти пригадаєш?" (Останнє взагалі є забороненим прийомом, бо цій аргумент експлуатує ефект неочікуваності.) Роми тут, звісно, просто приклад класичного негативного групового стереотипу.

З часом, коли я трохи набив синців - я переосмислив та перетворив ці аргументі на "хм, якщо я не знаю про групу Х - то, може, просто Я не знаю? і в МЕНЕ байас? і треба просто 15 хвилин погуглити?"

(не те що би я завжди дотримувався цього ідеального сценарію, але навіть спроби дотримуватися - вони таки допомагають.)

Edited Date: 2022-11-25 01:48 am (UTC)

From:

malyj_gorgan

Відповідаю зразу на два коменти

Все правильно: не лише робити, а і інформувати інших про це. І інформувати не лише на рівні масованого піару, а отак, особисто. А я повтрою: практично всі, кого я бачив/чув звідтам діляться на таких, хто сам той регіон лає, або на таких, судженням яких вже я не довіряю. Відповідно, звідки мені було знати про це все? В національноо рівня новнах, тій дрібці, яку я споживав, нічого в дисонанс з почутим не входило. А ні, ще були враження ві наших, хто туди їздив або "на буряки" на сільгоспроботи, або кілька близьких знайомих географів, які по практиках всю країну об'їздили. Все те ж саме, з деяким кудос селам (лише селам) півночі Донбасу. Усіх винятків: дві жінки, які більш-менш просто нічого не розповідають про регіон, і один ти, який сам каже про нехарактерний досвід і привілейований підхід. Ну так про срср люди теж різне кажуть, і спогади знайомої, яка росла в родині наукового начальника з закритого номерного інституту десь в тайзі, мають мало спільного з пересічним експіріенсом.

Підсумую: для початку сприйняття Донбасу як чогось позитивного вистачить, щоби достатньо багато позитивних людей говорили з гордістю про те хороше, яке звідти родом (якщо вірити тобі, його вистачає, хоча, що таке "Зоря", я не в курсі). Ще коротше: треба, щоби було достатньо позитивних (в очах решти країни) патріотів Донбасу. А поки всі патріоти Донбасу, які тобі попадаються на очі, це або просовкові імперці-манкурти, або "у нас в Луганскє нє сідєл-нє мужик, і шо таково, тока так і надо", зовнішній піар не працюватиме.

> ... стереотипи ... про ромів ...
> .. може, просто Я не знаю? і в МЕНЕ байас? і треба ... погуглити

О, прекрасний приклад і не завжди доречний висновок :)
Приклад хороший тим, що ще чіткіше виділяє тих, про кого стереотип. А от сам висновок -- залежно від того, як ти використовуєш свій стереотип, і що ти ним обґрунтовуєш. Твердження "я не знаю нічо хорошого про циган, значить вони всі погані" настільки очевидно хибно збудоване, що доказувати нічо і не треба, досить погуглити. Перехід від цього твердження до "стереотипи про кримінальних ромів - неправда" настільки ж само хибний. Правда ховається деж між "всі цигани - злочинці" і "роми в плані злочинності нічим не відрізнаються від решти".

Це я до чого: уточнювати стреотипи в собі -- ідея хороша і консктруктивна. А чекати від інших, що вони свої стереотипи в собі виправлять, а якщо не виправляють -- то це вони винні. З тими ж самими ромами -- поки єдині позитивні рольові моделі ромів -- Будулай і Євген Ґудзь, а в реальному житті у кожного другого, як не першого -- досвіди з циганами-злодіями, шахраями або наркоторговцями, спроби переконати людей в тому, що це вони неправі, будуть скорше контрпродуктивними. (Звичайно, поки люди своїми стереотипами не почнуть мотивувати пряму дискримінацію.)

Словом, дуже подібно до іміджу Донбасу. І всякого іншого іміджу: сексизму українських чоловіків, лібералізму каліфорнійців, консерватизму техасців, you name it

From:

mprotsenko

якщо вірити тобі, його вистачає, хоча, що таке "Зоря", я не в курсі

Зоря-Луганськ - це футбольна команда, яка зараз виступає дуже і дуже. Але то таке, мені більш сумно, що, блін, ти ж особисто знаєш, що оригінальна база Азову - це місто в Донецькій області (Маріуполь, ага). Ти сам знаєш, скільки там служило та служить людей з Донбасу, а все одне - перше, що пригадується, це не справжні герої, а розпіарений прохіндей Семенченко.

Все правильно: не лише робити, а і інформувати інших про це. І інформувати не лише на рівні масованого піару, а отак, особисто.

Ось я щось не впевнений, що без масованого піару ККД має сенс. Бо якщо особистий піар Жадана (відео, інтерв'ю, проза) не працює - то на що мені сподіватися?

І нагадаю, що я сумую не на тему "ах, люди думають погане про Донбас". Я сумую на тему "люди оперують не статистикою та фактами, а нарративами та піаром - хоч масованим, хоч особистим".

From:

mprotsenko

і один ти, який сам каже про нехарактерний досвід і привілейований підхід

Мабуть, я якось не так пояснив - я казав, про привілей, який дозволяє мені розповідати про Донбас. Бо простий (і "непростий") "нарід" на будь-які теми про Донбас реагує агресією, і це навіть я відчуваю. А мені без групи підтримки люди зазвичай в обличчя стараються не хамити свідомо (але несвідомо, не подумавши - ой, буває, буває).

(Мова, звісно, про меншість - але ймовірність цю меншість зустріти наближається до 1.)

Як результат, щоб ці теми підіймати - треба, як я, мати ресурс цю агресію обробляти: (1) сили дати відповідь чи проігнорувати агресію, (2) безпечне місце, куди можна втекти від цієї агресії та хамства, (3) відсутність залежності від людей, які негативно реагують на Донбас (впевнений, що щось забув, але ці три пункта - вже нормальний початок).

В мене цій привілей є. У інших вихідців з Донбасу, навіть у найпрекрасніших - по зрозумілим причинам його практично нема.

в реальному житті у кожного другого, як не першого -- досвіди з циганами-злодіями, шахраями або наркоторговцями

А також продавцями, лікарями, водіями, вчителями, прибиральниками, футболістами тощо - просто той досвід тупо не реєструється (як в тебе не реєструється позитив з Донбасу, навіть з яким ти стикався безпосередньо). "Так замыкается круг" (с)

From:

malyj_gorgan

> ... без масованого піару ККД має сенс ...

Абсолютно має, інакше вийде, що всі нині активні стереотипи були сформовані цілеспрямованим піаром, що очевидна нісенітниця. А от навпаки (піар без особистого наративу), точно сенсу не має. ХОча, звичайно, краще поєднувати, хто б сперечався.

> "люди оперують не статистикою та фактами, а нарративами та піаром -
> хоч масованим, хоч особистим"

І це все? Тю, так це весь час так було (крім неправильно застосуванн слова "піар"). Репутація, слава, імідж... як там у Пєлєвіна, дискурс і гламур. Більше того, це мало, що було весь час, воно, переважно, в житті саме так і правильно. З поправкою, що якщо людина робить щось достатньо важливе, то керуватися лише дискурсом з гламуром неправильно, але ключове слово тут "лише". Репутація і наративи чи не важливіші за статистику, особливо, якщо вони зі статистикою розходяться. Дуже зрідка це вказує на існування якоїсь злої сили, яка спеціально придумує хибний імідж, а найчастіше це означає, що статистика не вловлює якихось важливих аспектів реальності. Бо стереотипи, вони не на пустому місці з'являються. Хай непропорційно, хай гротескно-однобоко, але вони найчастіше дуже добре відображають реальний світ. Пара прикладів далі в коменті.
Власне, я сприймаю, що єдина розбіжність між нашими поглядами саме в цьому: ти, мені здається, дотримуєшся думки "стереотип не має строгого доказу статистикою/фактами, значить він неправильний", а я кажу, що "навіть якщо стереотип не має такого строгого доказу, він теж є легітимним і важливим описом реальності". Якщо мій самодіагноз суті розмови не співпадає з твоїм, дай знати.

Приклади/i>:

> ... ж особисто знаєш, що оригінальна база Азову -- Маріуполь ...

Знаю, звичайно. Я пояснив, чому саме сприймав "Азов" як загальноукраїнське явище. Якщо він так і самопозиціонувався, то які претензії? Якщо ж "Азов" самопозиціонувався саме як "ми воїни Донбасу за повернення в Україну" (десь так віщав Семенченко, коли ще арафатки не зняв), то значить я цього не знав, моя кульпа. Одна або жменька таких недоінформованостей нічого не означають, це може бути шум. Але якщо їх багато, що певний сигнал з Донбасу за ними губиться, то це причина шукати проблему з сигналом.

> ... на будь-які теми про Донбас реагує агресією, ...

Якщо ти хочеш сказати, що це таке твоє пояснення: від хороших людей хороше про Донбас рідко чути, бо вони не хочуть агресії, то виходить якось зовсім сумнно. ("хороше" тут поняття loaded, в попередніх коментах розібране) Бо можлива агресія не заважає казати поганим людям хороше про Донбас. Або хорошим людям казати погане про Донбас. Лише хорошим про хороше заважає. Причому, якось навіть в ті часи коли тема Донбасу ну зовсім ніяк не була гострою -- значну частину особистих вражень від колишніх/актуальних жителів Донецька або Луганська я почув ще в дев'яності, коли взагалі ніяких знань про політику регіону не знав. Майже все інше -- до виборів Януковича. Лише кількох людей звідтам взнав після 2014-го. Якесь виходить, знову ж, чи то в мене геть викривлене враження, дивлячись з Заходу, чи одне з двох: хороші патріоти Донбасу на фоні нехороших або непатріотів або нехарактерно сором'язливі, або їх банально набагато менше.

> роми шахраї/злочинці vs лікарі/вчителі/і т. д.
А тут дуже просто. На людині не написано, хто вона, принаймні, я на лице відрізнити не дуже вмію, тому не знаю, наскільки багато лікарів чи вчителів, які попадалися мені (в ролі пересічного українця) на життєвому шляху були ромами. Зате я знаю, що в тих випадках, коли на них так було "написано", ну, там табір або циганки-ворожки/жебраки в традиційному вбранні при базарах/вокзалах, тоді це були не лікарі/вчителі/водії/прибиральники, а ті, хто або пробував щось вкрасти чи видурити в мене, або в когось поряд зі мною. Як тут дивуватися. Може, загально статистика скаже, що помітних розбіжностей між ромами і українцями у виборі професій нема (я _здивуюся_, якщо це так, але не наполятаю, просто не знаю), але це означає лише, що ті, хто займається потенційно протиправними професіями легше ідентифікуються як "цигани", а хто лікар, водій і далі за текстом, ніяк особливо не виділяються. Не розумію, як в таких умовах можна ставити в вину людям, що у них є необґрунтовані упередженості до народу ромів.

From:

mprotsenko

А тут дуже просто. На людині не написано, хто вона, принаймні, я на лице відрізнити не дуже вмію

Все так. І з виходцями з Донбасу - знову ж все так, у них на пиці не написано, .

Бо можлива агресія не заважає казати поганим людям хороше про Донбас. Або хорошим людям казати погане про Донбас. Лише хорошим про хороше заважає.

Я б тут не іронізував дарма. Почнемо з того, що навіть коли хороші люди починають розповідати - чомусь цей сигнал до тебе не доходить. Навіть якщо це люди - це люди калібру Жадана (собсна, сам Сергій дуже чесно в інтерв'ю і творчості цю тему розкриває). А коли погані люди калібру Яника щось хороше розповідають про Донбас - то, звісно, та побутова агресія, про яку я кажу, їм не муляє, вони той побут бачать хиба що з вікна броньованого мерса, і проблем типу "донецьким квартири не здаємо" - в них нема.

Продовжимо пошуком прикладов особистого спілкування. Погані люди - типу ужгородських рагулів (пардон, але є таке явище, є) чи луганського бидла нічого хорошого розповісти не можуть, тупо тому що розповідалка не прокачана, нема навичок комунікації.

Ну а хороші люди - дійсно мають причини за межами свого перевіреного кола тему Донбасу зайвий раз не підіймати, бо ймовірність нарватися на хамство є, і вона дуже велика, навіть якщо хамів відносно не так багато. І хамство - це ще нічого, можна нарватися і на насильство, і на дискримінацію.

І так замикається коло. І це не тільки цій групі притаманно - це в ситуації хамства, насильства та дискрімінації нормально для будь-якої групи, яка фізично це може дозволити (тобто, її по зовнішності не відрізнити від one-up груп).

І на останнє. Ось дивись, ти справедливо кажеш, що Азов себе трохи не так позиціонує, як треба. Так "Луганськ" чи "Айдар" позиціонує себе саме так, як ти хочеш. Про Юлдашева трубять во всі труби - центральне телебачення. Радіо Свобода. Дзеркало Тижня. ТСН. Я вже неоднократно не то що натякнув, а прямим текстом казав. І що, який результат? І тут в мене дійсно опускаються руки - бо якщо і media coverage, і особисте спілкування програє Семенченку, то я дійсно не знаю, що робити.

Бо, з одного боку - все робиться, як ти кажеш, а з іншого - сигнал про Семенченка все це перебиває, і що тут ще додати - фіг його зна, сил та ресурсів зайвих нема.

Edited Date: 2022-11-26 10:12 am (UTC)

From:

malyj_gorgan

> ... хороші люди починають розповідати - чомусь цей сигнал до тебе
> не доходить....

Так я про те ж саме: хочу зроуміти, чи цей сигнал просто заслабий, чи він перекривається якимось іншим сигналом, але так, чи інакше, згоден, до мене не доходить чіткого месиджа, який одночасно казатиме, що Донбас -- це круто, і що Донбас -- це Україна, не доходить. Ок, не доходило, в минулому часі, бо останній рік таки все зовсім інакше. Можливо, навіть після 14-го уже щось трохи помінялося, а моє сприйняття спотворила інерція, але до 14-го -- так точно. Причному, не доходило лише до мене, а і, судячи за існуванням тих стереотипів, які у нас є, до значної частини іншої України. Принаймні, до заходу країни, бо як вже вас сприймали у Херсоні, Кропивницькому, чи Чернігові, я не знаю.

Ліричний відступ, якщо це не очевидно: я не претендую, що знаю, який Донбас є, чи що моя думка про Дoнбас правильніша за інші, навпаки, я свідомий того, що вона склалася в результаті випадкової і невеликої вибірки знань і досвідів, тому шанс її бути невірною ненизький. Але оскільки так вийшло, що моя думка співпадає з популярним стереотипом, то, значить, вищезгадана вибірка вийшла вдалою (ок, ще треба прийняти гіпотезу, що механізми формування моєї думки і думок купи моїх земляків були подібними, що для однакових результатаів звучить правдоподібно). Відповідно, все нижченаписане -- не претензія на істину, а ілюстрація, чому в моєму випадку такий стереотип про Донбас був природнім.

Про Жадана окремо і спочатку, бо то трохи вбік - не "він до мене не достукався", а "я такого не чув". Я про/від нього чув відносно мало і несистематично, але про Харків там було (інакше звідки би я знав, що він з Харкова), а про Донбас - ні. Якщо насправді "донбасськість" його образу все ж переважає або хоч не відстає від "харківськості", то це в мене була невдала вибірка сигналів про нього (а в інших буде вдаліша), а якщо воно так і є, то які претензії?

Оскільки моя думка про Донбас склалася до 14-го, то і писатиму про те, що було до того. Тим більше, останні роки нехарактерні, від них не слід чекати репрезентативності. Так от, за дев'яності-нульові я досить близько зустрів, нехай, десяток чи трохи більше жителів або колишніх жителів Донбасу. Далі трохи уточню, а то ти зачепився за артефакти спрощення "хороший-нехороший": ніхто з цих не виявився одночасно (а) позитивним персонажем, чия думка у мене би не викликала відторження з ад гомінемних причин, і (б) не поширював месидж, що Донбас -- це добре. Прокачаність "розповідалки" тут ні до чого, вона мало корелює з хорошістю/нехорошістю, все, що я хочу почути/побачити, це , щоби персонаж openly embrace his Donbass origins, гордо сказати "я з Донецька (Одеси/Львова/Харкова/Дніпра/etc), це круто" може кожен. А далі питання лише в тому, чому всі мешканці або колишні мешканці Донбасу, до чуєї думки хотілося прислухатися, поділилися на дві групи: або вони не сказали, що "Донбас -- це круто" (а казали, що поїхав звідтам, і добре), або вони казали мені, що вони з Донбасу (і я тому не знав, словом подібно до того, як вийшло, хай метафорично, бо тут не про особисте, з Жаданом чи "Азовом"). Вважай, єдиний позитивний знайомий, який патріотично "топить за Донбас" -- це ти, ще дві знайомі жінки, про яких я знаю, що вони звідтам, але вони нічого особливо хорошого про малу батьківщину не розповідали... ну, хоч не лаяли, як деякі. Зате серед людей для мене негативних, з ким я себе ніяк особливо асоціювати не хотів, донбасців, які таки так ембрейсали і всім повідомляли своє походження вистачало. Це були далеко не лише персонажі типу "гопник", найчастіше траплявся найтірший на мою думку персонаж "совок", а ще "російський імперець". До речі, персонажів "какаяразніца-коспомоліт з підґрунтям великої російської культури", які мені траплялисяся з інших регіонів України, з ваших країв я особисто не зустрічав. Я не кажу, що всі такі зустрічні "негативи" були саме з Донбасу, тут знаменник не той -- всі такі зустрічні з Донбасу були саме негативи. Тому я в попередньому коменті ні разу не іронізував, негативний іміджевий сигнал про Донбас іде, а позитивного або замало або є, але ховається.

Повертаючись до виправданості стереотипу: уяви, ідуть роки, я про Донбас особливо не думаю, але враження поступово формується. І тим часом усі інші сигнали, які доходять до мене, таке первинне враження підтримують просто ідеально. Повернулися звідтам родичі з буряків -- понарозказали про люмпен, гопників і московсьскість. Слухаєш, яка хороша-передова музика з якого регіону -- саме російське. Дивишся на карти голосувань перших кількох президентьських виборів -- Донбас завжди голосує найреакційніше (за Кравчука проти Чорновола, за Кучму проти Кравчука, за Симоненка проти Кучми). Цікаво, що за Кучму проти Кравчука у вас навіть серйозно більше було, ніж на Дніпропетровщині, а ти кажеш про динаміку Схід-Центр -- вся динаміка занадто просто описувалася простим "чим далі на схід, тим більше гаплик", щоби шукати якісь інші варіанти.
Словом, отак потрохи стереотип тверд. Помаранчева Революція його лише зацементувала, ну, а на момент Майдану, він дійшов до твердості граніту. Звичайно, у цьому всьому не раз і не два можна знайти приклади confirmation bias'у, але я не бачу ніяких не те що доказів, а хоч натяків, що цей баяс підмінив реальнісь: спотворив зі збереженням знаку, підсилив -- так, але не більше.

Десь так, кінець книжки "як формувався стереотип" в одному окремо взятому випадку.

From:

mprotsenko

гордо сказати "я з Донецька (Одеси/Львова/Харкова/Дніпра/etc), це круто" може кожен

І ось тут я продовжую повторювати, що сказати це, не ризикуючи огрести негативні наслідки - практично ніхто не може, і далі вже питання про те, хто як прогнозує наслідки і корегує свою поведінку. Тобто з приблизно десятка людей - мати трьох, хто не соромиться казати про своє коріння, хто робить камін-аут - це ще напрочуд крутий результат.

Бо реально - це ж факт, який легко псує настрій чи навіть відносини між людьми. Це така обсервація, на яку observer - впливає дуже і дуже, якщо хороші люди не впевнені в безпеці камінг-ауту, то і камінг-ауту просто не буде, зі страху, чи навіть просто з ввічливості.

Ось приклад: в березні цього року я лечу в Вроцлав по зрозумілим справам. Зустрічаю там знайомих, які вивезли маму з під Києву, сидимо в компанії, де мене не всі знають. І ця мама не подумавши починає заряджати про те, що на Донбасі одні лише зрадники. Крінж дикий - але сенсу починати срач теж нема, і як наслідок - замість сигналу фігня виходить.

Таких прикладів в мене, моїх батьків і друзів - овердофіга (з смішного - ти в курсі, наприклад, що це переселенці з Донбасу в Києві Зеленського обрали? ага, і часівню теж ми розвалили :) )

Про що я тут - про те, що спілкування - це дорога з двостороннім рухом, а не просто пасивне приймання сигналу. І тут ми маємо систему з negative feedback loop. Це не значить, що на Донбасі нема багато чого поганого. (з мого боку це б було некоректно ігнорувати, і про це вже в інших дискусіях писав, і буду писати ще)

Це значить, що "я не чую сигнал", в умовах коли цей сигнал важко транслювати - це таке собі.

Це ж повний аналог ситуацій:
- "я не знаю гарних ромів, які б розповідали про..., а знаю тільки безсоромних поганих..."
- "я не знаю гарних геїв, які б розповідали про..., а знаю тільки безсоромних поганих..."
- (і тут можна підставити будь-яку групу, камінг-аут для якої несе ризики)

Про негативних персонажів, які не соромляться донецького чи луганського - ти маєш добрий пойнт. З іншого боку, речі, маю нахабство підозрювати, що описані тобою негативні типажі як раз тупо не вміють в рефлексію та причинні зв'язки (бо як з цім набором бути імперцем, не кажучи вже про совка?) - і як наслідок, сорому не мають, як не мають його собаки, які сношаються на шкільному подвір'ї.

І через цю підозру я продовжую наполягати - що хороші люди, які вміють в рефлексію, емпатію та причинні наслідки - мають системний negative feedback loop. Перевірити цю теорію, до речі, можна на прикладі довоєнної Росії та стереотипу про "українок-повій" - що там було з сигналом для пересічного росіянина? Доносили українці цій сигнал, це була їх відповідальність? Чи то таки була проблема negative feedback loop?

я не бачу ніяких не те що доказів, а хоч натяків, що цей баяс підмінив реальнісь

А я бачу: коли ти Кушнарьова приписав до Донбасу, це вже пішла підміна реальності, але там хоча б Партія регіонів була, це я ще можу до чесної помилки записати. Але коли ти криворіжського Слугу Народу Юзика записав в "данєцкіє" - це вже від реальності відірвано зовсім. (Зверни увагу, я навіть не беру перекоси типу "Пінчук не дніпровський, але Симоненко донецький" - я беру те, що явно "за межею".)

P.S. Космополітів-какаяразніца я як раз бачив в наших краях дуже багато - цікаво, чому вони не потрапляють до тебе на радар? Може, тому що вони тупо нікуди анмас не поїхали, бо "какаяразніца"? (а поїхали патріоти та шкурні безсоромні рвачі?) Тут зараз можу тільки здогадуватися.

From:

malyj_gorgan

> ... що сказати це, не ризикуючи огрести негативні наслідки - практично ніхто не може,

Навіть до 2004-го року? А чому? Не знаю, як воно виглядало з вашого боку, але в мене в голові сама ідея можливості протиставлення Донбасу і решти України з'явилася лише в часи Помарачневої революції, а до того стереотип був, що, так, ви на протилежному кінці ґрадієнту, але і усе, якісної іміджевої різниці між Донецьком/Луганськом і, наприклад, Дніпропетровськом чи Миколаєвом не було.
Тобто, якщо такий камінг-аут був проблемою завжди, то джерела цеї проблеми були таки ваші внутрішні, ніж наші зовнішні, і лише доклалися до "неправильного" сприйняття регіону рештою країни.

> ... з приблизно десятка людей - мати трьох ...
десяток -- це давніше, зараз більше, а з того першого десятка було не троє, а нуль

> ... І тут ми маємо систему з negative feedback loop ...
Технічне: хіба не positive? Зворотній зв'язок, який підсилює статус кво -- позитивний, навіть якщо сам статус кво -- негативний. Але поза проблемами термінології, ти правий -- так, діяти всупереч стереотипунепросто. Стереотип -- це така інерція сприйняття, переборювати інерцію важче, ніж починати рух (створення іміджу) з нуля. Я це сприймаю, як закон природи, більше того, дуже позитивний закон -- без нього волатильності багато. Хоча коли воно грає проти тебе, звичайно, неприємно. Я все своє життя тут борюся з купою стереотипів "Ukraine is same as/a part of Russia", "українці -- про прості роботи, будівельники/селяни/проститутки, а інтелектуалні/бізнесові досягнення - не про них", ще з якимись. Потрохи, потрохи... Ось прямо зараз ти досить успішно борешся з деякими стереотипами про Донбас, добре, якби було більше таких, як ти.

> - "я не знаю гарних ХХХ .., а знаю тільки безсоромних поганих..."
Ну і що? Якщо це щира правда? Обурюватися і висловлювати претензії можна і треба на твердження "немає гарних ХХХ, а тільки погані", а єдина правильна відповідь на процитоване мала би бути: "не знаєш, бо [пояснення, чому вони співрозмовникові не попадалися], ось, наприклад [купа прикладів]". Бо підхід "це твоя проблема, що ти не бачив, а ти попгугли" працює, коли мова про існування/неіснування, але коли мова про категорії більше/менше, доречність/недоречність стереоти

From:

mprotsenko

Навіть до 2004-го року? А чому?

Ти правий - до 2004 такого протистояння і стереотипізації-дискримінації не було, а потім фігак - і згенерувалося, практично моментом. Може, тому я і маю сумнів щодо натуральності походження стереотипів, особистого досвіду як їх origin-у.

Технічне: хіба не positive?

С точки зору сигналу - негативний. Я продукую сигнал, чим гучніший сигнал, тим активніше система його гасить - виходить негативний.

А с точки зору стереотипу - виходить, позитивний. Ось такий парадокс.

Я все своє життя тут борюся з купою стереотипів "Ukraine is same as/a part of Russia", "українці -- про прості роботи, будівельники/селяни/проститутки, а інтелектуалні/бізнесові досягнення - не про них", ще з якимись.

Я про цей стереотип хай не тут, а "на Росії" вже пару разів казав - і що? що тут цей стереотип змінюють не скільки розповіді емігрантів, скільки відосики Зеленського (ось хто б уявив три роки тому!), що там ефекту від розповідей не помітно. Тому ці розповіді - то таке, ККД мінімальний.

Роблю, бо не могу не робити, але це hope against the hope.

Edited Date: 2022-11-27 11:13 pm (UTC)

From:

malyj_gorgan

Справді, зворотній зв'язок для донбасопозитивних сигналів виходить негативний.

В задуману навмисмість формування концепції Донбасу як внутрішньої антиукраїни я не дуже вірю. Принймні, на Заході -- надто вже всі деталі добре вписалися вписався в решту іміджу, надто густо-синіми були карти голосування на Луганщині і Донеччині в 2004-му. Самі, все самі. Що не заперечує того факту, що дніпропетровські в якийсь момент цю хвилю вдало осідлали -- вони бандюки, але ж не дурні.

> ...цей стереотип змінюють не скільки розповіді емігрантів,...
Не погоджуся. Тобто, масштаб, звичайно, не той, але ефект глибший і триваліший. На мою думку -- недаремно я так довго і детально розпинався саме про те, як особисті досвіди впливали на формування враження про цілий регіон. Я ще в дев'яності помітив, наскільки зустрічні знайомі з місць з суттєвими українськими діаспорами, з Клівлендів, Чікаг, Мілуок, Рочестерів і будь-якого кінця Канади ліпше знали різницю між українцями і росіянами, ніж люди з якихось Алясок, Флорід чи Техасів. І тішу себе надією, що своїми словами і позиціями в цьому житті зумів сформувати позитивне враження ори Україну принаймні в кількох десятків американців, і що добра сотня з них в тому числі і моїми зусиллями запам'ятала, що Україна -- це (привіт Кучмі) не Росія. Напишу короткий пост сьогодні, з прикольним прикладом. Я, взагалі, думаю, що цей стереотип би уже відмер, якби не надпотужня хвиля антимессиджу від надпотужньї хвилі еміграції 89-95, коли євреї з Адєси, Кієва, Львова, Чєрнавцов, Харькова (до речі, у вас що, євреїв так мало було? серед, багатьох десятків, як не сотень, зустрітих мною єврейських еміѓрантів, з Донбасу -- рівно нуль) приїжджали сюди і масово самоідентифікувалися як "рашнз". Але навіть не дивлячись на цю хвилю рашн-лейблд космополітів, щось потрохи почало зрушуватуся. Пам'ятаю, було приємно бачити на початку нульових, коли я ще часом кіно дивився, якісь американські бойовички, де серед емігрантів виділяли саме Юкрейніанз, якийсь "Транспортер N" де N - ціле число більше 1, ще якийсь ремейк чогось шестидесятого. СЛовом, потрошки. Воно тільки так і працює для більшості.

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags