mykyta_p

Знову невеликий допис вилився в флейм з malyj_gorgan на 100500 месаг, але цей флейм зачепив ще одну важливу тему. Мовляв, емпатія, то важко.

Але якщо мова не йдеться про нейроатипових людей - то, насправді, це не так. (Та і маса нейроатипових людей при належному тренуванні може опанувати цей скіл.)

Розберемо на прикладі з флейму - люди радянського виховання не хочуть проявляти емпатію до українських повстанців. Цей приклад hits close to home - бо я сам виріс в радянській парадигмі і через цю проблему пройшов персонально.




Так ось - проблема тут не в неможливості емпатії, а як раз навпаки, в її легкості. Насправді, не так важко уявити себе на місці повстанця. Легко уявити себе людиною, яка бореться за незалежність держави (радянські діди ж боролися за незалежність СРСР, збереження його від нацистської навали?).

Так, треба переступити через певні імперські ідеї - але якщо братися за це in good faith, це не так вже і важко.

Але це має зворотній бік - як тільки ти уявив, що інша людина має саме такі прагнення, як і ти, і твої герої, але ці прагнення мають інший вектор, не збігаються з твоїми, то що, виходить, що твій дід - особисто твій! - вже не такий вже і герой? виходить, для тих людей він був не краще, ніж нацисти були для твого діда? Але як же? Ось же ордена? Ось його подвиги? Ось пам'ять про нього? Це ж все правда, як він може бути насильником?



І ось тут настає суворий whiplash - від такої емпатії хочеться бігти, сховатися, забути про неї, і якщо хтось нагадає - відбиватися руками та ногами. Хочеться шукати будь-які недоліки в опонентів, щоб просто уникнути цієї розмови. Левко Лук'яненко ляпнув якусь расистську дурню? Фаріон з Тягнибоком щось учудили? Улюлюлю, ось, бачите, вони погані, нема сенсу розмовляти на ці теми, відчепитись від мене. Бо якщо почати вмикати емпатію, то легко провалитися в темну яму, а в яму не хочеться.

Для опрацювання того whiplash - потрібен час та стійка психика. Прийти до ідеї, що так, твій дід для когось був героєм, а для когось - насильником, - не просто. А ідея, що головна проблема - не дуальність людей, а людожерська сутність системи, частиною якої вони були - ще важче дається, для цього вже потрібно вивчати собсна систему. Чесно вивчати, не по агітках. Книжки читати там, нотатки робити, порівнювати, на лекції ходити, свідків слухати, оце це все...


Добрі новини є в тому, що це таки реально, ось я, стою перед вами живим прикладом. Погані новини в тому, що це все важко як раз тому, що емпатія - це легко. (І це, на жаль значить, що звалитися в когнітивний дисонанс і в інші неприємні речі - дуже легко. А людям природно уникати неприємних речей.)


P.S. Яке це має відношення до расових та поліцейських проблем в сучасних США? Залишу це як домашнє завдання для бажаючих. :)

Just thinking aloud about "cancel culture", "attack on a freedom of speech", and "angry mobs of leftists bullying academics".

Are there progressives who would like to silence their opponents? Of course. Are there topics that are not discussed? Yes, such as eugenics.

Are those topics not being discussed out of malice or because there is a clear and present danger of misusing this discussion? IMO, it is the latter.

Do you want to argue about DNA differences that explain 1-2% of mean IQ difference between different races? You should ask yourself "why?" Just because you feel like it? Well, that is a good reason if you discuss a neutral question like a butterfly wings' pigmentation. On the other hand, when your argument is abused by racists, supremacists and the whole other bunch of actually evil folks (and it is going to be, we still see zombie ideas from 70-ies and 80-ies that have been debunked time after time after time!) - it does harm. Actual harm to real people.

You lend your scientific and personal credibility to their cause. They can start quoting you - "Look, even Dr. So-and-so agrees with us!" They will use it to recruit more followers - and that's not a paranoia. That happens right here, right now. (It doesn't always involve hood-wearing, cross-burning hoodlums. Sometimes it is just your regular neighbors, who think they are not racist but "hey look, there is some science behind some of the claims.")

You don't think that's a problem worth mentioning and you cannot be held responsible for what those people think and do anyway? Well, then you cannot really discuss "leftists' issues" in good faith. If you decide to pick on one side's smaller-scale problem while totally ignoring much larger issues on the other side - you're not having a good faith discussion. You are shifting attention.

That may not be even your intention - but that's the impact you're making!


( Read more... )

Having said that - I would like to hear ideas on new ways to return to good faith discussions. I don't have a good solution and I would love to hear your suggestions.