mykyta_p

Зараз багато списів ламається на тему перейменування вулиць, багатьох чіпає Бабель. І хоча я вважаю, що публічна дискусія і публічна освіта відносно того перейменування - суворо недостатня, але сам факт перейменування вважаю правильним.

Чому? Тому що топоніміка - це не про cancel culture (ніхто книги Бабеля не забороняє і з полиць бібліотек їх не викидає). Це про створення суспільної норми, про формування контексту. Коли ти живеш на вулиці Фрунзе - це потужний сигнал, що Фрунзе - нормальний чувак був, просто так вулиці не називають. (А хто почне вивчати та говорити про біографію цього ката - той маргінал.)

Але собсна Фрунзе і його колегами - той контекст не обмежується. Він створює оптику, через яку сприймається все, що завгодно, ті ж самі книги. Візьмемо іншого талановитого радянського письменника - Шолохова. Зараз "Піднята цілина" читається як явка з повинною. Від сцена розкуркулення - коли червонопузі рвуть з дівчинки-підлітка спідниці, і жруть мед просто з бочки - сироти по шкірі. Але коли ти живеш на вулиці Фрунзе, коли ти знаєш, що куркулі - погані - то контекст змінює сенс сцени на "так їм і треба, може, трохи перегнули, але в цілому ок".


А що Бабель? А Бабель тут як раз невід'ємна частина радянської кровожерливості - записатися в 1919 в ЧК, в 1920 поїхати оспівувати окупацію Польщі - це не спишеш на травму від Розстріляного Відродження, це ідейний упиризм. І розмір його таланту - робить цей гріх більшим, не меншим. І жити на улиці воєнкора-зетника - а він саме таку функцію виконував при радянській владі зараз багатьом українцям не хочеться, і пофіг, наскільки яскравим вийшов Беня Крік.


P.S. Так, хтось може сказати, що в різних націй бувають топоніми на честь неоднозначних історичних персонажів. Так, буває. І в нас таке трапляється - але, як правило, цих персонажів від сьогодення відділяє значна історична дистанція. А історична дистанція між Польщею-1920 і Україною-2022-2024 (а для багатьох і між Україною-2014) - відсутня. Одні і ти ж самі окупанти. Через 100 років, коли Росія розвалиться на купку більш цивілізованих держав - ми повернемося до цієї дискусії, і хто зна, може ця улиця десь з'явиться знову.

А зараз - яке б рішення б не прийняли, комусь буде погано: або тим, кого флешбечить від вулиці імені одного з чекістів, або тим, кому боляче від втрати імені, які вони пов'язують з одеською ідентичністю.

Зробити усім гарно, знайти компроміс - не вийде. Доводиться займати чийсь бік - бо, сорян, війна, вона така, робить багато речей чорно-білими.

Головний міф, який я чую з кожної праски: "Боротьба за громадянські права в США була мирною та успішною, а ось зараз погроми". Залишимо питання успіху за кадром - багато проблем збереглось і досі, але прогрес дійсно був.

Запитаємо - чи дійсно вона була мирною.

1. Дивимося на вбивства, погроми, теракти і лінчування - які влаштовували біли супремасисти. Окей, це не те що ми мали на увазі - може сказати хтось. Але цей Хтося буде виглядати, ніби то анти-чорні погроми та насильство не варті уваги. Навіть якщо це проста обмовка - все одно не треба так.

Добре, переформулювали, кажемо про "мирну боротьбу чорношкірих за права".


2. Дивимося на Луіса Фарраханна і Націю Ісламу. Дивимося на Малькома Ікс, на той його період, коли він ще не зрікся ідеї сепаратизму. Дивимося на чорних пантер. Нема насильства, кажете? Кхм-кхм.


3. Окей, пригадуємо самого преподобного Мартіна Лютера Кінга. Він скаржиться на те, що під час подій в сумнозвісному Бірмінгемі, інші чорношкірі, не такі витримані, почали бузити - після того, як ненасильственна боротьба провалилася, обіцянки, які дали бізнесмени та мерія - були грубо порушені, активісти - побиті і заарештовані, а по місту пронеслася серія безкарних анти-чорних погромів та терактів.

Це він каже ще трохи сором'язливо, бо в реалі там не просто копів камінням закидали. Комусь з копів там взагалі сунули ніж під ребро, ряд бізнесів - спалили, все в кращих традиціях боротьби за громадянські права Boston Tea Party-style.

Тоді ДжФК з його братом - прислали декілька тищ федеральних військ і почали підготовку до федералізації національної гвардії Алабами. Що важливо - вони зробили це для того, щоб курощати білих терористів і місцеву поліцію.

Мені здається, коли в тебе є союзник, який тобі на допомогу може кинути декілька тищ озброєних головорізів з легальною ліцензію на насильство - то ця боротьба вже не зовсім ненасильницька...



4. Але може, МЛК хоча б засудив погроми? З одного боку він дійсно постійно казав про важливість ненасильства. Але коли мова йшла про собсна погроми, він НЕ засуджував їх беззаперечно і категорично. Навпаки, він їх виправдовував:

Riots are the language of the unheard.

...

The looting which is their principal feature serves many functions. It enables the most enraged and deprived Negro to take hold of consumer goods with the ease the white man does by using his purse. ... Often the Negro does not even want what he takes; he wants the experience of taking. But most of all, alienated from society and knowing that this society cherishes property above people, he is shocking it by abusing property rights. There are thus elements of emotional catharsis in the violent act.

...

A profound judgment of today's riots was expressed by Victor Hugo a century ago. He said, 'If a soul is left in the darkness, sins will be committed. The guilty one is not he who commits the sin, but he who causes the darkness.'

The policymakers of the white society have caused the darkness; they create discrimination; they structured slums; and they perpetuate unemployment, ignorance and poverty. It is incontestable and deplorable that Negroes have committed crimes; but they are derivative crimes. They are born of the greater crimes of the white society.

Резюме: друзі, будь-ласка, не кажіть про мирну та ненасильницьку боротьбу за громадянські права.

Кінець 90-х - початок 00-х. В Росії в кіно та естраді ми бачимо Тату, Пенкіна, Моісеєва, Земфіру, цього чи гея, чи бісексуала з Квартета І тощо. Можна навіть купити шкільний зошит з портретом кумира. Можна сходити родиною на концерт Сердючки.

І можна намалювати в голові наступний діалог:

- можеш уявити, що через 20-25 років це офіційно заборонять?
- нуууу, можу, звісно, Росія має багату історію репресій...
- ні, не тут заборонять - у Флориді і Теннессі заборонять!

щоб ви на це тоди відповіли?



(для зануд - я знаю, що виступати Тату у Флориді ще можуть, а ось на шкільному зошиті - їх вже не побачиш, і на концерт Сердючки з родиною не сходиш без репресій - поки що для заклада, який цей концерт влаштовує)