Affirmative action in perspective

[mprotsenko]

A friendly (or not) reminder: if you're advocating against affirmative action but not against legacy admissions, then you're not trying to make things more fair.

Comments

[mprotsenko]

". Я про/від нього чув відносно мало і несистематично, але про Харків там було (інакше звідки би я знав, що він з Харкова), а про Донбас - ні.

про мистецтво та бекграунд. Я як раз не можу погодитися з твоєю унарною ідентифікацією митців - навіть, якщо митці себе ідентифікують однозначно, і ми поважаємо їх вибір, то все одно не можна забувати про коріння, якщо це коріння впливає на творчість.

А в випадку з Жаданом воно як раз впливає дуже і дуже - починаючи з мови. Хоча Харків як раз вплинув на Сергія в плані політичному, ще з підліткових літ, але це ж наглухо зросійщене в плані мови місто, гірше за Луганськ навіть. А унікальний старобільський суржик, де три четверти української, чверть російської і приправи з місцевих діалектизмів - він як раз безпосередньо впливає на його, Сергія, відчуття мови.

А бекграунд, знання побуту, знання, як живуть люди - впливає вже на теми творчості. Якщо "Месопотамія" - дуже "харковська", то найвідоміший його роман як називається? Отож і воно. І не просто називається - бо це ж не просто кримінальна чернуха на тлі бекграунду, що підходить до сюжета. Не можна його героя перенести на Волинь, де могли б бути усі ті самі кримінальні пригоди. Ні, його герої вплетені в цю територію - з усім добрим і поганим, що там є.

І ні, це, не загублене покоління, це, скоріш, ближче до бітників, до Керуака. Його герой - це не Гайзенберг, який все життя лише прикидався Уолтером Уайтом - це справжня Одиссея, де можна побачити і чорні діри, де час зупинився, і підйом до вершин, і пошук себе - і його Донбас не просто дешева атрибутика, не стилізація. Це живий простір, про який чужий ТАК написати просто не може.

[malyj_gorgan]

You're preaching to the quire... якщо говорити про мистецтво. Але ж мова не про митця як такого, а про його вплив на регіональні стереотипи.
Мені важко сильно заглиблюватися в прозу Жадана, бо я її не люблю і особливо не читав. Поезію його -- так, а проза до мене не промовляє. Щось одне-друге пробував, але навіть "Ворошиловград" не дочитав.
Представників наглухо зросійщеного Харкова я бачив, куди без них, але чомусь більше половини харків'ян, які мені попадалися в житті, в спілкуванні зі мною переходили на українську мову, хай суржик, а серед луганчан -- лише оце ти, зате був товариш, щкий української навіть не розумів, і не міг вимовити гарно інакше, ніж "ґарно" (я досі дивуюся, у вас же більшість якраз в російській "ґ" на "г" міняє). Звичайно, в силу більшого розміру, семплінг з Харкова у мене відчутно вищий: і вдома, і в Штатах, але отаке от спостереження.
В культурному ж плані я пам'ятаю, коли я вперше подумав, що "ти ба, Харків -- таки Україна" -- коли ще в аспірантурі почув ТНМК і почитав українською авторські переклади Дяченків. То був десь кінець 90-х, не пізніше 2001-го. З Луганська я знав одного музиканта, Д'ркіна, в якого українською була одна назва одної пісні.

[mprotsenko]

про його вплив на регіональні стереотипи.
Мені важко сильно заглиблюватися в прозу Жадана, бо я її не люблю і особливо не читав. Поезію його -- так, а проза до мене не промовляє.

Може, до речі, вона тому і не подобається - що занадто в ней багато Донбасу, який тобі чужий? І тут ми повертаємося до сигналу - який мало подати, треба ще і прийняти, а стереотипи як раз тут створюють навіть не поміхи, а РЕБ якийсь?

Але ж і в його поезії - купа образів з Донбасу (наприклад, скільки в "Їй п'ятнадцять, вона торгує квітами на вокзалі" любови та розпачу, трагедії і розуміння обмеженості досвіду в ізоляції). А "Життя Марії" взяти - скільки там віршів про Донбас? А вплив на стереотип - мінімальний.

P.S. Щоб не вірити мене на слово - погугли, будь ласка про покійного Юлдашева.

[malyj_gorgan]

Хороше спостереження, особливо про те, чому мені проза Жадана не така близька (хоча мені проза і купи зовсім навіть западенських письменників, теж не близька, так що це фактор імовірний, але не обов'язковий) Але от якраз для впливу Жадана на мій внутрішній стереотип мені і не треба його сприймати чи читати, достатньо було знати, що особа його рівня -- представник і патріот Донбасу. Вважай, цей камінчик ти зрушив.
Про Юлдашева -- дякую. Може, я про нього тоді чув, але 14–й рік у мене був важкий чисто особисто: в лютому 14-го помер мій тато, я ледве встиг на похорони, потім кінець Майдану і початок війни пройшли на фоні раптового зростання сімейних тягарів, щось я робив, виступав/допомагав, але толком слідкував за участю у війні лише своїх найближчих друзів і родичів, решта всього -- як в тумані, лише уривками. Може, тому про "Айдар" і знав лише, що такий є, і про Юлдашева в пам'яті не відклалося. Ти ж про Темура Юлдашева, так?

[mprotsenko]

Так, про Темура. Я особисто в нього не тренувався, але друзі - так. Плюс він працював в Динамо з моїм татом, так що для мене ця людина зовсім не чужа. Людина з обличчям луганського упиря і як казав покійний Гіркий Лук "с неизгладимым клеймом вольной борьбы, наложенным на торс" - але з серцем справжнього українця.

І його загибель на Савур-Могилі... Ми туди часто з друзями їздили. І до 2014 року там було так: зійдеш з тропи - осколок чи гільза, відлуння другої світової. Одна з найвищих точок Донбасу, посеред лісостепу, гибле місце для війни...

[malyj_gorgan]

Співчуваю.
Наскільки я знаю, якраз на північ від тої Савур-могили тоді ж воював в артилерії мій двоюрідний племінник, лише десь тоді, в кінці червня, він був у відпустці під тернополем на похоронах свого батька.
А його старший брат з мамою, моєю двоюрідною сестрою, ще в дев'яностих, повернувшись з "буряків" з Донеччини вперше розповідали мені неприглядне про Донбас і його жителів.
А ще одного їхнього брата син, мій вже, відповідно, внучатий племінник, вже цього року пару місяців провів у російькому полоні
Жиза...