mprotsenko | Сумне про проект Цивільного Кодексу

Все гірше, ніж просто педофілія. Це пиздець - мізогінний, гомофобський, трансфобський патріархально-педофільський пиздець. Що робити і як впливати на ВР експатам - я не знаю, буду рад почути ідеї.

Пост Юрія Франка:

https://www.facebook.com/chronozawr/posts/pfbid02Y1K5RW14BfG1Bm37bD4RgCw2WaiQd5qtJJKsEsYGMw2Sd9c14RYD6gDeJEyHc31al

Окей. Це буде довгий текст, але раджу вам його таки осилити. Бо Цивільний кодекс — це не просто бюрократична бомажка, а те що закладатиме фундамент життя мільйонів людей на десятиліття і впливатиме на всіх нас купою нібито неочевидних, але дуже відчутних шляхів.

Як ми всі вже бачили, наші «народні обранці» нібито викинули з проєкту Цивільного кодексу пункт про можливість одруження з 14 років. Але це маніпуляція з метою приспати пильність, бо в тому проєкті і загалом в оцьому рухові у напрямку закручування гайок та перетворення держави на поліцая так званих «традиційних цінностей» є купа прикопаних мін, які ми не бачимо і на які легко можемо наступити.

Отже, почну. Спочатку поговоримо про те, що стосуватиметься нас усіх поголовно.

Перше. У проєкті Кримінального кодексу, який ви можете подивитися за посиланням в коментах, все ще присутнє зниження віку згоди до 14 років, воно нікуди не ділося. Тобто викидання норми про шлюб з цивільного кодексу за умови прийняття цього проєкту Кримінального кодексу створить приблизно таку ж саму ситуацію мінус примус до шлюбу. Дядьки, які затягли в ліжко 14-річних дівчаток, зможуть казати, що ті погодилися і це не було згвалтування. Вони не нестимуть жодної відповідальності, якщо обдурена або залякана ними дитина скаже, що вона цього хотіла. Зараз, нагадую, це кримінальний злочин і, на мою думку, має ним лишатися.

Друге. Шлюб і розлучення загалом.

Наведу тільки пару прикладів, щоб це не перетворювалося на епопею за обсягом

УСКЛАДНЕННЯ ПРОЦЕСУ РОЗЛУЧЕННЯ

Стаття 1515 проєкту Цивільного кодексу вимагає від суду у процесі розлучення глибшого втручання, ніж це було раніше.

Суд має встановити, що:
— Спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
— Спільне життя суперечить інтересам дітей.

Тобто суддя тепер має повноваження оцінювати, чи справді ваші інтереси страждають. Якщо суддя вирішить, що ви «просто перехвилювалися» і ваші інтереси не порушені — він або вона може почати затягувати процес.

ЧАС НА ПРИМИРЕННЯ (Стаття 1516)

Проєкт підсилює інститут «примирення». Суд може призначити строк до шести місяців. Раніше це був місяць. Я знаю, бо сам розлучався. Уявіть: ви вже не живете разом, можливо, у вас нові стосунки, але держава змушує вас пів року вважатися подружжям, бо «раптом передумаєте». Це пряме втручання у приватне життя.

АЛІМЕНТИ

У Статті 1529: право на утримання (аліменти) після розірвання шлюбу. Особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року після.
Але є заковика: якщо розлучення сталося через «неналежну поведінку» того, хто потребує допомоги, суд може відмовити. Це відображення тенденції до «пошуку винних» у розлученні, яку ми ще неодноразово побачимо далі. Що таке «неналежна поведінка» і за якими критеріями її визначатимуть? Ці критерії у проєкті кодексу не прописані. Тобто де факто це на розгляд судді і може звестися до того, що та особа носила спідницю невідповідної довжини або погано варила борщ.

ВІДШКОДУВАННЯ ЗА ВИТРАТИ НА ВЕСІЛЛЯ, ЯКОГО НЕ БУЛО

«Особа, яка відмовилася від укладення шлюбу після заручин, зобовʼязана відшкодувати другій стороні витрати, що понесені нею у звʼязку з приготуванням до шлюбу та весілля, а також компенсувати моральну шкоду. Такі витрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмову від укладення шлюбу зумовлено протиправною та/або аморальною поведінкою зарученої (нареченої особи, та/або прихованням обставин, що мають для того, хто відмовився від укладення шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимості, зміна статі, перебування у фактичному сімейному союзі, попередній шлюб тощо».

Ну тобто, якщо наприклад чувак вклав гроші у весілля, а дівчина відмовилася в якийсь момент, то вона по закону зобов'язана відшкодовувати. Або навпаки. Сіріаслі? Це ж теж накладає тиск і ставить іноді у неможливі умови, якщо грошей на відшкодування нема. А причини до розірвання можуть бути серйозні.

Закон прямо каже: передумав / передумала — плати. Це може включати потенційно не лише рахунки за ресторан чи сукню, а й «моральну шкоду». Суму моральної шкоди в суді можна малювати будь-яку.

Чому це б’є насамперед по жінках?

Жінки часто мають нижчий дохід або вже вклали свої ресурси в підготовку (яку важче підтвердити чеками, ніж оренду залу в ресторані ). Якщо дівчина в процесі підготовки зрозуміла, що людина їй не підходить (наприклад, він виявився токсичним, сплив якийсь огидний факт з минулого або просто «не її»), вона опиняється перед вибором: йти під вінець проти волі або отримати судовий позов, який вона не зможе оплатити.

Якщо підсумувати, це надзвичайно маніпулятивна і небезпечна норма. Вона фактично перетворює заручини з вільного волевиявлення на фінансову пастку.

ДІТИ

«Небажання чоловіка (або жінки) мати дитину або нездатність до зачаття може бути підставою для розірвання шлюбу».

Давайте трохи над цією цитатою подумаємо. Уважно.

В Україні діє принцип свободи шлюбу. Ви маєте право розлучитися просто тому, що більше не хочете бути разом. Чисто зі своїх приватних міркувань люди можуть розлучитися і з цієї причини теж. І це ок. Але тут ми бачимо інше. Ми бачимо нав'язування ідеології через юридичні норми. Винесення «небажання мати дітей» як окремої легальної підстави:

— Створює враження, що народження дітей — це основна функція шлюбу.
— Дає одному з подружжя «легальний козир» у суді, щоб виставити іншу сторону «винною» у розпаді сім'ї.
— Тисне на жінок (і чоловіків), які з певних причин обирають не мати дітей, або на людей з безпліддям, маркуючи їх як «неповноцінних».

ПОВНА ЗАБОРОНА НА ВИЗНАННЯ ОДНОСТАТЕВИХ ПАР СІМ'ЄЮ

Стаття 1474 чітко визначає «Фактичний сімейний союз» як проживання двох осіб протилежної статі. Йдеться про те, що у побуті часто називають «цивільним шлюбом», без реєстрації. Це означає, що одностатеві пари, навіть якщо вони живуть разом і ведуть спільне господарство, згідно з цим Кодексом не вважатимуться сім'єю і не матимуть майнових прав, передбачених для фактичного сімейного союзу.

***

Ну і переходимо до того, що стосується персонально мене. Я транс людина. Я народився дівчинкою, але тривалий час, з як мінімум підліткового віку, уявляв себе хлопчиком і хотів ним бути (хоч зовні це і не показував, щоб не нарватися на приниження та глузування). Перейшов у чоловічий гендер у 30 років. Коли це стало для мене можливо. Після невдалого шлюбу з чоловіком і купи іншого гівна. Почав вживати гормони, називати себе обраним іменем тощо. Більшість старих друзів мене прийняли і підтримали, за що я їм неймовірно вдячний. Але це все не суть. Суть в тому, чим пропонує покарати таких як я (невідомо за що) проєкт цивільного кодексу.
Стаття 1495 (частина 4) вводить нову норму. Написане там дослівно таке: «Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка змінила стать».

Це примусове розлучення (визнання шлюбу недійсним) при трансгендерному переході. Це фактично означає, що якщо людина у шлюбі здійснює юридичний трансгендерний перехід, держава автоматично анулює цей шлюб, не даючи парі права вибору зберегти сім'ю.

Це одне вже погано. Але насправді все навіть гірше, ніж здається.

Тут не сказано «шлюб, у якому один із подружжя змінив стать під час перебування у шлюбі». Тут використано зворот — «особа, яка змінила стать». Це означає, що якщо людина здійснила перехід у 2025 році, а вступає у шлюб у 2030-му, вона все одно залишається «особою, яка змінила стать». Відповідно, будь-який шлюб, зареєстрований з нею, підпадає під визначення недійсного згідно з цією статтею.

Маразм, правда? Уявіть це собі з позиції одруженої людини. Якого хуя я маю бути примусово розлученим з людиною, яку я люблю, яка мене любить і приймає, з якою прожив багато років, маю спільних дітей і хочу дожити до глибокої старості? Але це маразм, з яким такі як я стикаються щодня. Якого хуя згідно цього кодексу я не матиму можливості вступати в шлюб взагалі, без ризику, що його визнають недійсним?

Стаття 1500, частина 1 намагається уточнити момент недійсності:

«...шлюб є недійсним з дня його державної реєстрації, крім визнання шлюбу недійсним через зміну статі одним із подружжя, який визнають недійсним з дня реєстрації зміни статі».

Це формулювання створює юридичний парадокс для нових шлюбів:
— Якщо шлюб укладено до переходу: він стає недійсним у день зміни статі. Це зрозуміло (автоматичне розлучення).
— Якщо шлюб укладається після переходу: оскільки «день реєстрації зміни статі» був у минулому (до весілля), то такий шлюб стає недійсним ще до моменту свого укладання, або ж автоматично недійсним з першої секунди реєстрації.

У проєкті немає жодної окремої статті чи примітки, яка б говорила: «Особа, що змінила стать, має право на шлюб з особою протилежної до її нової статі».

Навпаки, стаття 1485 (частина 5) згадує зміну статі в контексті приховування обставин:

«...прихованням обставин, що мають для того, хто відмовився від укладення шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимості, зміна статі...)».

Тобто просто те, ким я є — це тіпа перепона для укладення шлюбу і поважна причина для відмови.

Але і це ще не найгірше. Найгірше отут.

Стаття 1495 (частина 5) містить норму, яка дозволяє не суду, а органу державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) «припиняти (визнавати недійсною) дію актового запису про шлюб» за «заявою заінтересованої особи».

Ця норма застосовується саме до шлюбів, які Кодекс визначає як «недійсні», зокрема до шлюбу, «зареєстрованого з особою, яка змінила стать» (частина 4 статті 1495).

Що це означає?

Формулювання «заінтересована особа» є дуже широким і юридично розмитим. Це може бути не лише родич, а й, наприклад, представник якоїсь організації чи будь-хто, хто зможе довести свій «інтерес». І для цього навіть не обов'язково йти в суд — процедура може відбуватися на рівні адміністративного рішення РАЦСу.

Якщо справа все ж таки дійде до суду, то Стаття 1498 («Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним») теж дає широке поле для третіх сторін.

Ну тобто я вже бачу, як всякі «карасі» та «братчики» Корчинського подають купу заяв на транс людей, щоб зробити їхні шлюби недійсними. Цей цивільний кодекс буде для них буквально святом. Ну і. Якого хуя ці виблядки (і будь-хто інший) повинні мати право вирішувати щось про мій шлюб? Хто вони такі взагалі?

І так далі. Я розумію, що ви самі можете вважати мене фріком, який має здохнути, щоб не псувати вашу красіву чорно-білу картину світу. Це окей, я не сто баксів, щоб всім подобатися. Але коли оцево лізе в особисте життя громадян, є великі шанси, що не тільки фріки на кшталт мене, а й ви теж раніше чи пізніше відчуєте шото жорстке і болісне у своїй власній сраці. Увімкніть мозок і подумайте, це ніколи не завадить.

Я рідко прошу шерити пости, але про цей прошу. Бо блять це пиздець.

Flat | Top-Level Comments Only

From:

malyj_gorgan

Я абсолютно погоджуся на рівні ідей (рух в бік печерного традиціоналізму мене бісить точно так само, а цей конкретний закон -- ще й особисто лякає), але хочу звернути твою увагу на деякі несумісності в тому, що ти пишеш зараз і взагалі. Несумісності, які всі зводяться до того, хто організує цей весь рух, в смислі, які політичні сили -- а то ти часом любиш кинути камінь в город "порохоботів", а "армія-мова-віра" -- це лозунг саме групи Порошенка.
Українські реалії сьогодення полягають в тому, що найбільш печерні і реакційні ідеї виростають в зеленій частині політикуму. Всі пʼять ініціаторів запропонованого Кодексу -- члени партії "Слуга Народу". Автори найбільш сумнозвісних законів останніх років -- завжди "Слуги". Куди не копни. Я слідкував з чернівецькими депутатами в Києві, так аж соромно, що я одного з них знв особисто. Законопроект про заборону "пропаганди гомосексуалізму і трансгендеризму" -- слуги Гриць Мазурашу і Олена Лис. Законопроект, щоб на грошах писали "МИ віримо в Бога" -- слуга Мазурашу.
Отака у нас зелена влада. А при на-словах-релігійних ющенківських і порошенківських владах, хоч вони були дуже далеко неідеальні, хоч і повільно, але таки відбувалася соціальна лібералізація суспільства. В гаслі Пороха "армія-мова-віра" слово "віра" було про щось дуже правильне, про найкраще, що можливо було зробити в Україні з релігією: провідділення від московського патріархату (Ще краще би було послати нафіг все православʼя взагалі, але це, на жаль, поки не є можливо.)
Це так, невеличкий контекст на випадок, коли наступного разу буде здаватися, чого це ті ранені на голову нетізени так протизеленсько налаштовані.

P.S. для автора блогу. Я тут пропустив всі обурливі слова в бік власне проекту Кодексу. Якщо коротко, то розділяю все обурення і огиду. Довше не можу, занадто багато матюків доведеться писати, а я не впевнений, яка там орфографія, мене того в школі не вчили.

Edited Date: 2026-02-11 07:04 am (UTC)

From:

annageish

Слушай, ну я не знаю, что "подразумевается" под верой у Порошенко, но я за такой лозунг голосовать не буду нигде и никогда. И абсолютно все жесткие блюстители "мови ворога" и прочих консервативных ценностей, которых я видела в сети и в жизни были порошенковцами и ненавидели Зеленского.
При Зеленском я не видела, чтобы был какой-то разворот в сторону консерватизма, наоборот вроде (до войны, конечно, - потом все полетело в ожидаемую националистическую пропасть так, что путин и мечтать не мог).
Но я совершенно не отрицаю, что в этой партии тоже куча мудаков.
Потому и написала, что снова наши пути разойдутся с украинским обществом, потому что я не за какую-то конкретную партию, а за либеральные принципы, которые большинству общества пока поперек горла. Мои in-laws 40 лет живут в Польше и это бррр. Так там хоть уровень жизни высокий.

Edited Date: 2026-02-11 05:47 pm (UTC)

From:

malyj_gorgan

> ... чтобы был какой-то разворот в сторону консерватизма, наоборот вроде
Ну от і виходить, що зовсім таки не навпаки. Якраз "Слуги" (які by design діють від і для Зеленського) за фактом основну фігню останніх семи років і генерують, при тому, що вони себе позиціонують як ліберально-налаштовану партію.

Можемо уточнити у господаря журналу, він систематичніше слідкував за українським політикумом, але, як на мене, там все просто: більшості політиків соціальні теми байдужі, що би не казали їхні платформи. В кожній партії є голоси, які несуть одіозну муть, але на політику партії воно відбувається хіба в маргінальних рухах типу комуністів ОПЗЖ чи псевдонціоналістів зі "Свободи" (які далеко не всі ультранаціоналісти, але то окрема тема). Найкращим способом передбачити реальний вплив партії на соціально-важливі питання -- дивитися на законодавчі ініціативи і локальну політику, а ініціативи і політику "Слуг" ти маєш можливість бачити сама.

Я українські партії поділяю на тих, хто хоч якось намагається рухатися в бік Заходу/Європи/цивілізації і просто тупих популістів. До перших належали партії Порошенка чи Яценюка, а "Слуги" -- дистильований приклад других. Перші таки рухали Україну в правильний бік, хай і повільніше, ніж нам хотілося би, бо народ не надто ліберальний, а другі паразитують на "традиційності" народу і рухаються назад.
Найпростіший приклад -- ЛГБТ. Представники партій Порошенка і Яценюка почали розробляти закон про одностатеві шлюби. Хай і не вийшло його прийняти через опір купи політсил, але в тому ж 15-му перший такий публічний шлюб десь в Києві таки відбувся, і хай воно не було в рамках Кодексу, але ніхто нікого за то не переслідував. Зате за останні 15 років було кілька законів про покарання за "пропаганду гомосексуалізму" -- мало не по закону на рік від Партії Регіонів в до-майданівські часи, а потім -- оце кілька років тому від "Слуги Народу".

Можливо, і там, і там є гомофоби, але у одних вони просто не дають суспільству достатньо швидко еволюціонувати, а в другому -- тягнуть назад в минуле. Різниця суттєва.

> ... абсолютно все жесткие блюстители.. которых я видела в сети и в жизни были порошенковцами
У мене є підозра, що просто більшість людей, яких ти зустрічаєш в мережі, була порошенківцями, звідки і спостереження. Ти ж сама колись писала, що до недавнього часу не дуже звертала увагу на внутрішньоукраїнський розподіл за політичними партіями. Ти ж врахуй, що з моменту початку війни більшість помірних голосів проти зеленського просто мовчать, тому що під час війни голосна критика головнокомандуючого не на часі. Продовжують публічно голосно виступати проти Зе лише найбільш нарвані з нас. От і виходить, що ти судиш про партії і рухи за дуже неправильною вибіркою. Уяви собі, що думає про гомосексуалістів людина, якщо єдині гомосексуалісти, яких/про яких ця людина знає -- Боріс Моісєєв з Сашою Пєнкіним на концертах і якийсь педофіл в новинах.

From:

mprotsenko

Пара коментарів (окремими коментарями, бо обидві теми цікаві)

Загально-статистично-психологічне:

И абсолютно все жесткие блюстители "мови ворога" и прочих консервативных ценностей, которых я видела в сети и в жизни были порошенковцами и ненавидели Зеленского.

Я перепрошую - я в жодному разі не хочу захищати мудаків-порошенковців, які, звісно, існують. (і я їх теж бачив!), та разом з тим я тут бачу високий шанс для implicit bias, навіть на декількох рівнях/в декількох комбінаціях.

1) "Усі хулігани, яких я бачив за останній час - біженці з Донбасу". Це може бути правдою - серед біженців з Донбасу обов'язково будуть хулігани, вони всюди є, і людина їх може чесно помітити. Але це не значить, що всі біженці з Донбасу - хулігани, тут скоріше навпаки. Навіть абсолютно навпаки - хулігани складають абсолютну меншість, просто ця меншість помітна. Якщо людина веде себе адекватно і розумно - як помітити в коротких інтеракціях, що вона біженець з Донбасу чи там порохобот? Жовтих зірок на порохоботів поки що не нашивають. :)

2) Тригер - мої цінності і поведінка переважно тригерять мудаків з табору Зеленського, і я технічно можу казати, що всі консерватори, з якими я мав жорсткі срачі - зелебоби. І це навіть буде правдою, що посилює мій байас намба 1 (і примушує мене його корегувати сильніше).

Edited Date: 2026-02-13 02:51 pm (UTC)

From:

annageish

Давайте так: вы встречали агрессивных "зочем вы пишете мовой врага и распространяете культуру русни" из лагеря Зеленского? Мне кажется, я не встречала. Если мне кто-то (регулярно) такое предъявляет, то с большой вероятностью он ненавидит Зеленского.
При этом еще раз, я ни в каком лагере вообще. Но мне кажется логичным, что если Зеленский и его окружение не акцентировали "патриотизм" и консерватизм в своей программе, то "патриоты и консерваторы" пошли не за ними. Это до войны, конечно. Сейчас уже смешались кони-люди.

From:

mprotsenko

Давайте так: вы встречали агрессивных "зочем вы пишете мовой врага и распространяете культуру русни" из лагеря Зеленского?

Ха, зустрічав! :) Реально бачив відморожених, якім Порошенко був недостатньо антиросійський, тому треба за Зеленського голосувати, щоб продавити свою політику! Це, звісно, дуже невелика меншина, але меншина таки помітна в певних срачах. (Я ж кажу, я в цих політсрачах в Україні не перший десяток років провів, і в більш цікавих і репрезентативних місцях, ніж ФБ. :) )

З іншого боку, з боку Зеленського я регулярно і досі бачу людей, які травлять україномовних - "мовнюки", оцецевсьо. І що з цього?

Коли людям щось не подобається в моїх викладках і вони триґґеряться на мою українську - ймовірність, що це виборці Зеленського близька до одиниці. Але ж це ж банально байас вибірки - ті "зелебоби", що триґґеряться і сканадалять - аж ніяк не є репрезентативними відносно цілої вибірки виборців Зеленського!

Окреме, важливе:

P.S. З емпатією в українському політичному дискурсі взагалі важко. Мені здається, тут важливо сказати, чому я перейшов на українську. Сам-то я 100% російськомовний - школа в Луганську, вуз в Донецьку, оцецевсьо. Але коли я перші місяці повномасштабки просідив в Європі, допомагаючи біженцям - я зловив себе на моменті навіть не емпатії, а рефлексії.

Я відчув, що мене реально тіпає від російської - бо це може бути росіянин, і якщо почати спілкуватися, то є велика ймовірність того, що він таки ватний (бо і загальна статистика, і персональний досвід, на жаль, невтішні). І мені прям фізично погано, від того що я напружуюсь на її звук.

І тут я себе запитав - а якщо я так себе відчуваю, то як воно іншим? Я-то ще норм, я сюди приїхав допомагати, в мене робота, дім, все інше в штатах - а як воно для українців, які реально з під бомб тікають? І тому я зробив зусилля і таки перейшов на українську навіть в побутовому спілкуванні, залишивши російську для приватних розмов з старими батьками і адекватними росіянами, які дійсно не розуміють українську.

P.P.S. Це я не для того, щоб давати індульгенцію базарним хамам, це я, скоріше, для того, щоб відрізняти базарного хама (якому тільки привід треба доїбатися) від людини, для якої це питання дійсно болюче і актуальне (а таких теж дофіга).

From:

annageish

Эту логику (или эти эмоции) я понимаю, но у меня иначе все устроено. Возможно, потому что я уехала в 94-м, плюс я лингвист. Во-первых, мы прекрасно на слух отличаем россиян от русскоязычных украинцев. Поэтому поворачивать свою ненависть к своим же, говорящим на русском, не только непродуктивно, но и несправедливо (это я не к вам лично, а ко всему этому дискурсу). Когда больно и обидно, хочется оторваться на все, что в доступности и удобно под рукой. Реальных-то врагов не достанешь, особенно в эвакуации и эмиграции. А свои русскоязычные харьковчане и одесситы вот они. Так что эмоции понятны, но я считаю, что с низкими рефлексами надо бороться, даже во время войны.
Я вот сумела каким-то образом не пойти на поводу истерии про "евреев все ненавидят, это все антисемитизм" и т.п. И они пусть сумеют и не рассказывают мне, что мой родной язык, которым мама со мной говорила, это работа на Кремль. Тем более, что моя мама на нем говорила только потому, что одни деятели национальной гордости уже вытравили из семьи один родной язык, заставили его забыть. Теперь пришли следующие деятели и вытравливают следующий, очень свежо.
Я так гордилась Украиной, когда я туда ездила до 2018 года, что все так толерантно, они со мной по-украински, я с ними по-русски, все друг друга понимают и принимают, даже по ТВ интервью такие, не то что эти рашисты расистские. И на тебе.

From:

mprotsenko

1) Ось про спроби відірватися на тому, хто ближче - це прям в десяточку. Є така біда, не посперечаєшся. Згоден на 200%. Буває, і буває частіше, ніж треба.

1) Про рідну мову і толерантність.

Тут я буду підіймати важкі і серйозні питання - це не персональний наїзд, не подумайте дурного, але це таки системна проблема.

По-перше, я не те що розумію Вашу позицію - я до якогось моменту теж її захищав. А в певний момент зрозумів, що така ситуація може підтримуватися тільки через примусове вивчення російської мови і дискримінацію україномовних громадян.

Тобто україномовний українець повинен вчити і російську, і українську, щоб нормально жити і спілкуватися на території власної країни - і це не теоретичний приклад, хоча і не такий поширений донедавна. Молодь з Берегового, яка російської не знає - буде, де факто, в Харкові громадянами другого сорту. Ані в магазин сходити, ані в лікарню.

Це не дуже толерантна ситуація, хоча вона і без злого умислу створена - просто російськомовні не задумувалися про те, який системний вплив потрібен, щоб створювати толерантну для них ситуацію - бо як раз сама ситуація унеможливлює усвідомлення, бо робить російськомовній людині комфорт. (Я підкреслю ще раз - це не наїзд, бо я, як луганчанин, тут з російськомовними харків'янами в одному човні плив.)

І так, тут не вийде бути однаково толерантними один для одного - бо примусове вивчення мови таки буде, так чи інакше (або україномовні будуть примушені вчити російську, або російськомовні - українську).

3. Про рідну мову. Я (і купа українських патріотів - "ми пахали, я і трактор") як раз проти того, щоб "витравлювати рідну мову". Мій ідеал - обов'язкове спілкування державною мовою в публічному просторі по дефолту, і спілкування якими завгодно мовами за згодою сторін, особливо, якщо мова про приватний простір.

Тобто я вважаю нормальною ситуацію

- Два батона, пожалуйста.
- Перепрошую, українською, будь-ласка, я російською не спілкуюся.

І ненормальною
- привет, как дела!
(лівий мімокрокодил):
- чому російською? мова ворога, бла-бла.

Далі (напів-)жарти та дрібниці:

Во-первых, мы прекрасно на слух отличаем россиян от русскоязычных украинцев.

Не усіх. Прикороднні області Росії мають такий самий акцент і навіть такий самий суржик - фіг відрізниш.

...про євреїв...

Як там в Ізраїлі було з німецькою? Коли там знову почали ставити Ваґнера?

...про рідну мову взагалі...

Я мрію про день, коли я буду вже старенький, і до мене прийде молодь, яка вже не знає російської, і почне скаржитися:

- Дідусю! Ми тут шпигуна зловили, а він українською ані бум-бум! Тільки російською щось каже! Допоможіть нам допитати! :)

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags