Сумне про проект Цивільного Кодексу
Feb. 10th, 2026 07:55 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
mprotsenkoВсе гірше, ніж просто педофілія. Це пиздець - мізогінний, гомофобський, трансфобський патріархально-педофільський пиздець. Що робити і як впливати на ВР експатам - я не знаю, буду рад почути ідеї.
Пост Юрія Франка:
https://www.facebook.com/chronozawr/posts/pfbid02Y1K5RW14BfG1Bm37bD4RgCw2WaiQd5qtJJKsEsYGMw2Sd9c14RYD6gDeJEyHc31al
Окей. Це буде довгий текст, але раджу вам його таки осилити. Бо Цивільний кодекс — це не просто бюрократична бомажка, а те що закладатиме фундамент життя мільйонів людей на десятиліття і впливатиме на всіх нас купою нібито неочевидних, але дуже відчутних шляхів.
Як ми всі вже бачили, наші «народні обранці» нібито викинули з проєкту Цивільного кодексу пункт про можливість одруження з 14 років. Але це маніпуляція з метою приспати пильність, бо в тому проєкті і загалом в оцьому рухові у напрямку закручування гайок та перетворення держави на поліцая так званих «традиційних цінностей» є купа прикопаних мін, які ми не бачимо і на які легко можемо наступити.
Отже, почну. Спочатку поговоримо про те, що стосуватиметься нас усіх поголовно.
Перше. У проєкті Кримінального кодексу, який ви можете подивитися за посиланням в коментах, все ще присутнє зниження віку згоди до 14 років, воно нікуди не ділося. Тобто викидання норми про шлюб з цивільного кодексу за умови прийняття цього проєкту Кримінального кодексу створить приблизно таку ж саму ситуацію мінус примус до шлюбу. Дядьки, які затягли в ліжко 14-річних дівчаток, зможуть казати, що ті погодилися і це не було згвалтування. Вони не нестимуть жодної відповідальності, якщо обдурена або залякана ними дитина скаже, що вона цього хотіла. Зараз, нагадую, це кримінальний злочин і, на мою думку, має ним лишатися.
Друге. Шлюб і розлучення загалом.
Наведу тільки пару прикладів, щоб це не перетворювалося на епопею за обсягом
УСКЛАДНЕННЯ ПРОЦЕСУ РОЗЛУЧЕННЯ
Стаття 1515 проєкту Цивільного кодексу вимагає від суду у процесі розлучення глибшого втручання, ніж це було раніше.
Суд має встановити, що:
— Спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
— Спільне життя суперечить інтересам дітей.
Тобто суддя тепер має повноваження оцінювати, чи справді ваші інтереси страждають. Якщо суддя вирішить, що ви «просто перехвилювалися» і ваші інтереси не порушені — він або вона може почати затягувати процес.
ЧАС НА ПРИМИРЕННЯ (Стаття 1516)
Проєкт підсилює інститут «примирення». Суд може призначити строк до шести місяців. Раніше це був місяць. Я знаю, бо сам розлучався. Уявіть: ви вже не живете разом, можливо, у вас нові стосунки, але держава змушує вас пів року вважатися подружжям, бо «раптом передумаєте». Це пряме втручання у приватне життя.
АЛІМЕНТИ
У Статті 1529: право на утримання (аліменти) після розірвання шлюбу. Особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року після.
Але є заковика: якщо розлучення сталося через «неналежну поведінку» того, хто потребує допомоги, суд може відмовити. Це відображення тенденції до «пошуку винних» у розлученні, яку ми ще неодноразово побачимо далі. Що таке «неналежна поведінка» і за якими критеріями її визначатимуть? Ці критерії у проєкті кодексу не прописані. Тобто де факто це на розгляд судді і може звестися до того, що та особа носила спідницю невідповідної довжини або погано варила борщ.
ВІДШКОДУВАННЯ ЗА ВИТРАТИ НА ВЕСІЛЛЯ, ЯКОГО НЕ БУЛО
«Особа, яка відмовилася від укладення шлюбу після заручин, зобовʼязана відшкодувати другій стороні витрати, що понесені нею у звʼязку з приготуванням до шлюбу та весілля, а також компенсувати моральну шкоду. Такі витрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмову від укладення шлюбу зумовлено протиправною та/або аморальною поведінкою зарученої (нареченої особи, та/або прихованням обставин, що мають для того, хто відмовився від укладення шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимості, зміна статі, перебування у фактичному сімейному союзі, попередній шлюб тощо».
Ну тобто, якщо наприклад чувак вклав гроші у весілля, а дівчина відмовилася в якийсь момент, то вона по закону зобов'язана відшкодовувати. Або навпаки. Сіріаслі? Це ж теж накладає тиск і ставить іноді у неможливі умови, якщо грошей на відшкодування нема. А причини до розірвання можуть бути серйозні.
Закон прямо каже: передумав / передумала — плати. Це може включати потенційно не лише рахунки за ресторан чи сукню, а й «моральну шкоду». Суму моральної шкоди в суді можна малювати будь-яку.
Чому це б’є насамперед по жінках?
Жінки часто мають нижчий дохід або вже вклали свої ресурси в підготовку (яку важче підтвердити чеками, ніж оренду залу в ресторані ). Якщо дівчина в процесі підготовки зрозуміла, що людина їй не підходить (наприклад, він виявився токсичним, сплив якийсь огидний факт з минулого або просто «не її»), вона опиняється перед вибором: йти під вінець проти волі або отримати судовий позов, який вона не зможе оплатити.
Якщо підсумувати, це надзвичайно маніпулятивна і небезпечна норма. Вона фактично перетворює заручини з вільного волевиявлення на фінансову пастку.
ДІТИ
«Небажання чоловіка (або жінки) мати дитину або нездатність до зачаття може бути підставою для розірвання шлюбу».
Давайте трохи над цією цитатою подумаємо. Уважно.
В Україні діє принцип свободи шлюбу. Ви маєте право розлучитися просто тому, що більше не хочете бути разом. Чисто зі своїх приватних міркувань люди можуть розлучитися і з цієї причини теж. І це ок. Але тут ми бачимо інше. Ми бачимо нав'язування ідеології через юридичні норми. Винесення «небажання мати дітей» як окремої легальної підстави:
— Створює враження, що народження дітей — це основна функція шлюбу.
— Дає одному з подружжя «легальний козир» у суді, щоб виставити іншу сторону «винною» у розпаді сім'ї.
— Тисне на жінок (і чоловіків), які з певних причин обирають не мати дітей, або на людей з безпліддям, маркуючи їх як «неповноцінних».
ПОВНА ЗАБОРОНА НА ВИЗНАННЯ ОДНОСТАТЕВИХ ПАР СІМ'ЄЮ
Стаття 1474 чітко визначає «Фактичний сімейний союз» як проживання двох осіб протилежної статі. Йдеться про те, що у побуті часто називають «цивільним шлюбом», без реєстрації. Це означає, що одностатеві пари, навіть якщо вони живуть разом і ведуть спільне господарство, згідно з цим Кодексом не вважатимуться сім'єю і не матимуть майнових прав, передбачених для фактичного сімейного союзу.
***
Ну і переходимо до того, що стосується персонально мене. Я транс людина. Я народився дівчинкою, але тривалий час, з як мінімум підліткового віку, уявляв себе хлопчиком і хотів ним бути (хоч зовні це і не показував, щоб не нарватися на приниження та глузування). Перейшов у чоловічий гендер у 30 років. Коли це стало для мене можливо. Після невдалого шлюбу з чоловіком і купи іншого гівна. Почав вживати гормони, називати себе обраним іменем тощо. Більшість старих друзів мене прийняли і підтримали, за що я їм неймовірно вдячний. Але це все не суть. Суть в тому, чим пропонує покарати таких як я (невідомо за що) проєкт цивільного кодексу.
Стаття 1495 (частина 4) вводить нову норму. Написане там дослівно таке: «Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка змінила стать».
Це примусове розлучення (визнання шлюбу недійсним) при трансгендерному переході. Це фактично означає, що якщо людина у шлюбі здійснює юридичний трансгендерний перехід, держава автоматично анулює цей шлюб, не даючи парі права вибору зберегти сім'ю.
Це одне вже погано. Але насправді все навіть гірше, ніж здається.
Тут не сказано «шлюб, у якому один із подружжя змінив стать під час перебування у шлюбі». Тут використано зворот — «особа, яка змінила стать». Це означає, що якщо людина здійснила перехід у 2025 році, а вступає у шлюб у 2030-му, вона все одно залишається «особою, яка змінила стать». Відповідно, будь-який шлюб, зареєстрований з нею, підпадає під визначення недійсного згідно з цією статтею.
Маразм, правда? Уявіть це собі з позиції одруженої людини. Якого хуя я маю бути примусово розлученим з людиною, яку я люблю, яка мене любить і приймає, з якою прожив багато років, маю спільних дітей і хочу дожити до глибокої старості? Але це маразм, з яким такі як я стикаються щодня. Якого хуя згідно цього кодексу я не матиму можливості вступати в шлюб взагалі, без ризику, що його визнають недійсним?
Стаття 1500, частина 1 намагається уточнити момент недійсності:
«...шлюб є недійсним з дня його державної реєстрації, крім визнання шлюбу недійсним через зміну статі одним із подружжя, який визнають недійсним з дня реєстрації зміни статі».
Це формулювання створює юридичний парадокс для нових шлюбів:
— Якщо шлюб укладено до переходу: він стає недійсним у день зміни статі. Це зрозуміло (автоматичне розлучення).
— Якщо шлюб укладається після переходу: оскільки «день реєстрації зміни статі» був у минулому (до весілля), то такий шлюб стає недійсним ще до моменту свого укладання, або ж автоматично недійсним з першої секунди реєстрації.
У проєкті немає жодної окремої статті чи примітки, яка б говорила: «Особа, що змінила стать, має право на шлюб з особою протилежної до її нової статі».
Навпаки, стаття 1485 (частина 5) згадує зміну статі в контексті приховування обставин:
«...прихованням обставин, що мають для того, хто відмовився від укладення шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимості, зміна статі...)».
Тобто просто те, ким я є — це тіпа перепона для укладення шлюбу і поважна причина для відмови.
Але і це ще не найгірше. Найгірше отут.
Стаття 1495 (частина 5) містить норму, яка дозволяє не суду, а органу державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) «припиняти (визнавати недійсною) дію актового запису про шлюб» за «заявою заінтересованої особи».
Ця норма застосовується саме до шлюбів, які Кодекс визначає як «недійсні», зокрема до шлюбу, «зареєстрованого з особою, яка змінила стать» (частина 4 статті 1495).
Що це означає?
Формулювання «заінтересована особа» є дуже широким і юридично розмитим. Це може бути не лише родич, а й, наприклад, представник якоїсь організації чи будь-хто, хто зможе довести свій «інтерес». І для цього навіть не обов'язково йти в суд — процедура може відбуватися на рівні адміністративного рішення РАЦСу.
Якщо справа все ж таки дійде до суду, то Стаття 1498 («Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним») теж дає широке поле для третіх сторін.
Ну тобто я вже бачу, як всякі «карасі» та «братчики» Корчинського подають купу заяв на транс людей, щоб зробити їхні шлюби недійсними. Цей цивільний кодекс буде для них буквально святом. Ну і. Якого хуя ці виблядки (і будь-хто інший) повинні мати право вирішувати щось про мій шлюб? Хто вони такі взагалі?
І так далі. Я розумію, що ви самі можете вважати мене фріком, який має здохнути, щоб не псувати вашу красіву чорно-білу картину світу. Це окей, я не сто баксів, щоб всім подобатися. Але коли оцево лізе в особисте життя громадян, є великі шанси, що не тільки фріки на кшталт мене, а й ви теж раніше чи пізніше відчуєте шото жорстке і болісне у своїй власній сраці. Увімкніть мозок і подумайте, це ніколи не завадить.
Я рідко прошу шерити пости, але про цей прошу. Бо блять це пиздець.
Пост Юрія Франка:
https://www.facebook.com/chronozawr/posts/pfbid02Y1K5RW14BfG1Bm37bD4RgCw2WaiQd5qtJJKsEsYGMw2Sd9c14RYD6gDeJEyHc31al
Окей. Це буде довгий текст, але раджу вам його таки осилити. Бо Цивільний кодекс — це не просто бюрократична бомажка, а те що закладатиме фундамент життя мільйонів людей на десятиліття і впливатиме на всіх нас купою нібито неочевидних, але дуже відчутних шляхів.
Як ми всі вже бачили, наші «народні обранці» нібито викинули з проєкту Цивільного кодексу пункт про можливість одруження з 14 років. Але це маніпуляція з метою приспати пильність, бо в тому проєкті і загалом в оцьому рухові у напрямку закручування гайок та перетворення держави на поліцая так званих «традиційних цінностей» є купа прикопаних мін, які ми не бачимо і на які легко можемо наступити.
Отже, почну. Спочатку поговоримо про те, що стосуватиметься нас усіх поголовно.
Перше. У проєкті Кримінального кодексу, який ви можете подивитися за посиланням в коментах, все ще присутнє зниження віку згоди до 14 років, воно нікуди не ділося. Тобто викидання норми про шлюб з цивільного кодексу за умови прийняття цього проєкту Кримінального кодексу створить приблизно таку ж саму ситуацію мінус примус до шлюбу. Дядьки, які затягли в ліжко 14-річних дівчаток, зможуть казати, що ті погодилися і це не було згвалтування. Вони не нестимуть жодної відповідальності, якщо обдурена або залякана ними дитина скаже, що вона цього хотіла. Зараз, нагадую, це кримінальний злочин і, на мою думку, має ним лишатися.
Друге. Шлюб і розлучення загалом.
Наведу тільки пару прикладів, щоб це не перетворювалося на епопею за обсягом
УСКЛАДНЕННЯ ПРОЦЕСУ РОЗЛУЧЕННЯ
Стаття 1515 проєкту Цивільного кодексу вимагає від суду у процесі розлучення глибшого втручання, ніж це було раніше.
Суд має встановити, що:
— Спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
— Спільне життя суперечить інтересам дітей.
Тобто суддя тепер має повноваження оцінювати, чи справді ваші інтереси страждають. Якщо суддя вирішить, що ви «просто перехвилювалися» і ваші інтереси не порушені — він або вона може почати затягувати процес.
ЧАС НА ПРИМИРЕННЯ (Стаття 1516)
Проєкт підсилює інститут «примирення». Суд може призначити строк до шести місяців. Раніше це був місяць. Я знаю, бо сам розлучався. Уявіть: ви вже не живете разом, можливо, у вас нові стосунки, але держава змушує вас пів року вважатися подружжям, бо «раптом передумаєте». Це пряме втручання у приватне життя.
АЛІМЕНТИ
У Статті 1529: право на утримання (аліменти) після розірвання шлюбу. Особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року після.
Але є заковика: якщо розлучення сталося через «неналежну поведінку» того, хто потребує допомоги, суд може відмовити. Це відображення тенденції до «пошуку винних» у розлученні, яку ми ще неодноразово побачимо далі. Що таке «неналежна поведінка» і за якими критеріями її визначатимуть? Ці критерії у проєкті кодексу не прописані. Тобто де факто це на розгляд судді і може звестися до того, що та особа носила спідницю невідповідної довжини або погано варила борщ.
ВІДШКОДУВАННЯ ЗА ВИТРАТИ НА ВЕСІЛЛЯ, ЯКОГО НЕ БУЛО
«Особа, яка відмовилася від укладення шлюбу після заручин, зобовʼязана відшкодувати другій стороні витрати, що понесені нею у звʼязку з приготуванням до шлюбу та весілля, а також компенсувати моральну шкоду. Такі витрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмову від укладення шлюбу зумовлено протиправною та/або аморальною поведінкою зарученої (нареченої особи, та/або прихованням обставин, що мають для того, хто відмовився від укладення шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимості, зміна статі, перебування у фактичному сімейному союзі, попередній шлюб тощо».
Ну тобто, якщо наприклад чувак вклав гроші у весілля, а дівчина відмовилася в якийсь момент, то вона по закону зобов'язана відшкодовувати. Або навпаки. Сіріаслі? Це ж теж накладає тиск і ставить іноді у неможливі умови, якщо грошей на відшкодування нема. А причини до розірвання можуть бути серйозні.
Закон прямо каже: передумав / передумала — плати. Це може включати потенційно не лише рахунки за ресторан чи сукню, а й «моральну шкоду». Суму моральної шкоди в суді можна малювати будь-яку.
Чому це б’є насамперед по жінках?
Жінки часто мають нижчий дохід або вже вклали свої ресурси в підготовку (яку важче підтвердити чеками, ніж оренду залу в ресторані ). Якщо дівчина в процесі підготовки зрозуміла, що людина їй не підходить (наприклад, він виявився токсичним, сплив якийсь огидний факт з минулого або просто «не її»), вона опиняється перед вибором: йти під вінець проти волі або отримати судовий позов, який вона не зможе оплатити.
Якщо підсумувати, це надзвичайно маніпулятивна і небезпечна норма. Вона фактично перетворює заручини з вільного волевиявлення на фінансову пастку.
ДІТИ
«Небажання чоловіка (або жінки) мати дитину або нездатність до зачаття може бути підставою для розірвання шлюбу».
Давайте трохи над цією цитатою подумаємо. Уважно.
В Україні діє принцип свободи шлюбу. Ви маєте право розлучитися просто тому, що більше не хочете бути разом. Чисто зі своїх приватних міркувань люди можуть розлучитися і з цієї причини теж. І це ок. Але тут ми бачимо інше. Ми бачимо нав'язування ідеології через юридичні норми. Винесення «небажання мати дітей» як окремої легальної підстави:
— Створює враження, що народження дітей — це основна функція шлюбу.
— Дає одному з подружжя «легальний козир» у суді, щоб виставити іншу сторону «винною» у розпаді сім'ї.
— Тисне на жінок (і чоловіків), які з певних причин обирають не мати дітей, або на людей з безпліддям, маркуючи їх як «неповноцінних».
ПОВНА ЗАБОРОНА НА ВИЗНАННЯ ОДНОСТАТЕВИХ ПАР СІМ'ЄЮ
Стаття 1474 чітко визначає «Фактичний сімейний союз» як проживання двох осіб протилежної статі. Йдеться про те, що у побуті часто називають «цивільним шлюбом», без реєстрації. Це означає, що одностатеві пари, навіть якщо вони живуть разом і ведуть спільне господарство, згідно з цим Кодексом не вважатимуться сім'єю і не матимуть майнових прав, передбачених для фактичного сімейного союзу.
***
Ну і переходимо до того, що стосується персонально мене. Я транс людина. Я народився дівчинкою, але тривалий час, з як мінімум підліткового віку, уявляв себе хлопчиком і хотів ним бути (хоч зовні це і не показував, щоб не нарватися на приниження та глузування). Перейшов у чоловічий гендер у 30 років. Коли це стало для мене можливо. Після невдалого шлюбу з чоловіком і купи іншого гівна. Почав вживати гормони, називати себе обраним іменем тощо. Більшість старих друзів мене прийняли і підтримали, за що я їм неймовірно вдячний. Але це все не суть. Суть в тому, чим пропонує покарати таких як я (невідомо за що) проєкт цивільного кодексу.
Стаття 1495 (частина 4) вводить нову норму. Написане там дослівно таке: «Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка змінила стать».
Це примусове розлучення (визнання шлюбу недійсним) при трансгендерному переході. Це фактично означає, що якщо людина у шлюбі здійснює юридичний трансгендерний перехід, держава автоматично анулює цей шлюб, не даючи парі права вибору зберегти сім'ю.
Це одне вже погано. Але насправді все навіть гірше, ніж здається.
Тут не сказано «шлюб, у якому один із подружжя змінив стать під час перебування у шлюбі». Тут використано зворот — «особа, яка змінила стать». Це означає, що якщо людина здійснила перехід у 2025 році, а вступає у шлюб у 2030-му, вона все одно залишається «особою, яка змінила стать». Відповідно, будь-який шлюб, зареєстрований з нею, підпадає під визначення недійсного згідно з цією статтею.
Маразм, правда? Уявіть це собі з позиції одруженої людини. Якого хуя я маю бути примусово розлученим з людиною, яку я люблю, яка мене любить і приймає, з якою прожив багато років, маю спільних дітей і хочу дожити до глибокої старості? Але це маразм, з яким такі як я стикаються щодня. Якого хуя згідно цього кодексу я не матиму можливості вступати в шлюб взагалі, без ризику, що його визнають недійсним?
Стаття 1500, частина 1 намагається уточнити момент недійсності:
«...шлюб є недійсним з дня його державної реєстрації, крім визнання шлюбу недійсним через зміну статі одним із подружжя, який визнають недійсним з дня реєстрації зміни статі».
Це формулювання створює юридичний парадокс для нових шлюбів:
— Якщо шлюб укладено до переходу: він стає недійсним у день зміни статі. Це зрозуміло (автоматичне розлучення).
— Якщо шлюб укладається після переходу: оскільки «день реєстрації зміни статі» був у минулому (до весілля), то такий шлюб стає недійсним ще до моменту свого укладання, або ж автоматично недійсним з першої секунди реєстрації.
У проєкті немає жодної окремої статті чи примітки, яка б говорила: «Особа, що змінила стать, має право на шлюб з особою протилежної до її нової статі».
Навпаки, стаття 1485 (частина 5) згадує зміну статі в контексті приховування обставин:
«...прихованням обставин, що мають для того, хто відмовився від укладення шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимості, зміна статі...)».
Тобто просто те, ким я є — це тіпа перепона для укладення шлюбу і поважна причина для відмови.
Але і це ще не найгірше. Найгірше отут.
Стаття 1495 (частина 5) містить норму, яка дозволяє не суду, а органу державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) «припиняти (визнавати недійсною) дію актового запису про шлюб» за «заявою заінтересованої особи».
Ця норма застосовується саме до шлюбів, які Кодекс визначає як «недійсні», зокрема до шлюбу, «зареєстрованого з особою, яка змінила стать» (частина 4 статті 1495).
Що це означає?
Формулювання «заінтересована особа» є дуже широким і юридично розмитим. Це може бути не лише родич, а й, наприклад, представник якоїсь організації чи будь-хто, хто зможе довести свій «інтерес». І для цього навіть не обов'язково йти в суд — процедура може відбуватися на рівні адміністративного рішення РАЦСу.
Якщо справа все ж таки дійде до суду, то Стаття 1498 («Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним») теж дає широке поле для третіх сторін.
Ну тобто я вже бачу, як всякі «карасі» та «братчики» Корчинського подають купу заяв на транс людей, щоб зробити їхні шлюби недійсними. Цей цивільний кодекс буде для них буквально святом. Ну і. Якого хуя ці виблядки (і будь-хто інший) повинні мати право вирішувати щось про мій шлюб? Хто вони такі взагалі?
І так далі. Я розумію, що ви самі можете вважати мене фріком, який має здохнути, щоб не псувати вашу красіву чорно-білу картину світу. Це окей, я не сто баксів, щоб всім подобатися. Але коли оцево лізе в особисте життя громадян, є великі шанси, що не тільки фріки на кшталт мене, а й ви теж раніше чи пізніше відчуєте шото жорстке і болісне у своїй власній сраці. Увімкніть мозок і подумайте, це ніколи не завадить.
Я рідко прошу шерити пости, але про цей прошу. Бо блять це пиздець.
(no subject)
Date: 2026-02-15 06:01 am (UTC)Аналогии, безусловно, далеко не идеальные, но это ж вы Израиль приплели. Если уж про Израиль, то там противостояние евреев с арабами куда жестче, чем внутри Украины украино- и русскоязычных. Но даже там соблюдают формально инклюзию и языковую свободу.
Ну ладно, в целом мы друг друга поняли, дальше уже смысла особого нет, я думаю ))
(no subject)
Date: 2026-02-15 02:15 pm (UTC)(no subject)
Date: 2026-02-15 03:58 pm (UTC)(no subject)
Date: 2026-02-15 04:09 pm (UTC)Ось тут я підтримую - але ж в реалі і досі купа російськомовних відмовляються зробити це зусилля і дискримінують україномовних.
(А купа ліберальних російськомовних цього не помічає, як в штатах - не помічають деякі ліберальні білі поліцейського насильства - воно ж не їх торкається.)
(no subject)
Date: 2026-02-15 05:31 pm (UTC)(no subject)
Date: 2026-02-16 05:00 am (UTC)О, а це цікаве питання. Почнемо з того, що представники держави часто і густо закони ігнорують. Банальний приклад - російськомовні вивіски в Харкові. Дрібниця, але дрібниця характерна.
Потім - слабкість держапарату, нехватка ресурсів. Так, є декілька ретивих дебілів типу Піпи або покійної Фаріон, які потрапляють в новини, але в реалі - на кожного такого вишиватника знаходиться купа навіть не вати, а "я так звик". Ось я в крамниці звертаюся українською, мені - в порушення закону - відповідають російською, що далі?
Дзвонити в поліцію? Сорі, що в вас трапилося? Що-що? Ви серйозно? Камон, вб'ють, тоді і приходьте, в нас людей нема на такі дрібниці посилати. Щоб щось зарухалося - треба дійсно якийсь серйозний скандал, типу "вчитель не просто відмовляється викладати російською, а ще і хуями криє тих, хто на нього скаржиться". (Реальний випадок, ага!)
А в ситуації "ми вас на роботу взяти не можемо, в нас в колективі спілкуються російською" (теж реальний випадок, і не поодинокий :( ) - взагалі фіг що доведеш, класичне he said, she said.
І що сумно - ці системні проблеми просто неможливо побачити і відчути, поки не почнеш розмовляти українською. Не тому, що російськомовні - погані люди, а тому що ці проблеми просто їх не торкаються.
(no subject)
Date: 2026-02-16 05:47 am (UTC)В общем, для меня вопросы использования языка в общественном пространстве должны быть поменьше регулируемы в любой стране. Я все понимаю, но эта вся борьба мне не близка.
(no subject)
Date: 2026-02-16 06:05 am (UTC)Моя задача тут інша:
* показати масштаб порушення закону (адекватного закону, з нормами якого ми обидва погоджуємося)
* показати той факт, що цю проблему неможливо побачити російськомовній людині, яка не тренувалася дивитися на неї спеціально (типу як типові чоловіки не помічають проблем безпеки жінок - але після тренування очі в них таки відкриваються)
Моя мета: створити спільний контекст - розуміти відносний масштаб тих чи інших проблем важливо (приклад: "антисемітизм в НЙ") - при тому не знецінюючи конкретні випадки проблем, з якими стикаються російськомовні.
А що до принциповості - тут я бачу різницю в тому, що англійській мові ніщо не загрожує, навіть в США. А ось українська - і мова, і ідентичність - і зараз не застраховані від долі білоруської чи гельскої, а раніше тим більше.
Але коли РФ розвалиться, і української не буде нічого загрожувати - я, підозрюю, повернусь до твоїх позицій (які були і моїми довгий час). :)
(no subject)
Date: 2026-02-16 06:10 pm (UTC)А уж травля русскоязычных в Украине тем более удобная и легкая мишень для сбрасывания своих негативных эмоций и ощущения, что "я для родины что-то делаю, не вставая с дивана". И это годами будет происходить. Причем поверь, если бы ты читал меня давно, я до полномасштабного никогда на Украину бочку не катила по этому вопросу. Наоборот, говорила, как там все демократично и т.п. И причины, почему сейчас все так развернулось, тоже понятны. Но я бы не стала сейчас просто ждать, пока "само пройдет". Рф не развалится. А вот Украина может.
Кстати, ты, наверное, не видел у меня не так давно историю про медицинские опросы, которые я провожу. Кстати. Надо тебе прочитать. У тебя, кмк, розовые очки по поводу масштабов травли, которая там происходит в плане языка.
(no subject)
Date: 2026-02-16 06:17 pm (UTC)Ось тут я погоджуюся - навіть якщо я сперечаюся про пріоритети тих, чи інших проблем, я згоден з ідею "бачиш хама - зроби зауваження". І при тому неважливо, яка мова у того хама. Українська індульгенції не дає.
Давай посилання, я залюбки почитаю - і якщо треба, скорегую і свої уявлення про масштаби проблеми.
(no subject)
Date: 2026-02-17 06:23 am (UTC)