Horrors of normal distribution

[mprotsenko]

В дискусії у malyj_gorgan я почув два дуже різних коментаря до пари ситуацій з дискримінацією.

Коментар 1: це жахливо
Коментар 2: це хвіст normal distribution

(цитати по пам'яті)

Я трохи подумав, і зрозумів, що нема ніякого протиріччя. Обидва коментарі - абсолютно вірні. Коли мова йдеться про проблеми one-down group, то звичайний хвіст гаусова розподілу - є жахливим.

Це може здивувати. Як так, що поганого у статистиці? Якщо в мене в портфоліо є 100 стоків, і один з них зростає в ціні, а інший - швидко падає, то це на мене впливає аж ніяк, навіть якщо це "хвости" гаусового розподілу.




Але є хвости, і є хвости. Якщо з умовних 100 людей, з якими я контактую щотижня - знаходиться два "хвоста":

* "хвіст" 1 - мати Тереза
* "хвіст" 2 - хуліган з битою

то в результаті цього нормального розподілу в мене все одне зламана щелепа і гаманця нема.

Такі справи.

Comments

[malyj_gorgan]

> "не робить як я роблю (групую, наприклад, росіян), робить як я кажу".
(а) треба писати "робіть" ("делайте"). Бо "робить" = "робити", а "робить"="делает"
(б) коли групують саме росіян в контексті нинішнього конфлікту, то я якраз і не проти :)
(в) але, в принципі, так, "не групуйте без потреби", я вважаю, що у мене, в конкретній риториці, така потреба є, якось цю свою думку мотивую, але не наголошую, що воно повинно бути універсальним
(насправді, я вже тиждень, як не більше, збираюся написати великий дисклеймер з вибаченнями, бо я таки реально не хочу ображати тих, хто того не заслуговує, значною мірою і твоїми стараннями, але нашвидкуруч написати вийде погано, а не нашвидкуруч поки не вийшло)

Ну чому "різними шляхами пробує добитися" це обов'язково "створити проблеми"? Ще й з якимись драконівськими наїздами. Ні, звичайно.
От ти, наприклад, перейшов на українську через створені тобі проблеми? Сам же пишеш, що ні.
Так само майже у всьому. Зі знайомих мені людей, які так чи інакше перейшли на українську, рівно нуль відсотків примусили це зробити. Якщо грубо, то приблизно половина перейшла "по інерції", бо так стало зручніше, а інша половина надихнулася якимись ідеями чи конкретними людьми. Наприклад, інший мій знайомий луганчанин, зараз киянин, довший час вживав виключно російську. А українську почав вживати після того, як спілкувався з моїм татом. Ніяких заставлянь чи проблем, навпаки, Віталік допомагав моїм батькам добратися з Борисполя на потяг до Тернополя 11 років тому, по дорозі забрав їх до себе додому передихнути і помитися, то кілька годин проспілкувалися, і з того часу, за його словами, він зрозумів, що хоче говорити українською, принаймні з нами. На жаль, я так не вмію, а в тата вже не запитаєся...
Але, повертаючись до мови: такими чи подібними шляхами, помаленьку все і міняється, агресивність і войовничість меншості потрібні не для того, щоби створювати проблеми інертним, а щоби протистояти агресивним і войовничим пропонентам "назад в імперію". Якби не існування доброзичливого "східного брата" (ну, наприклад, як в моїх рожевих мріях, якби вони би розвалилися на пару десятків дрібних країночок і зайнялися одне одним), то і войовничості би було не треба, самої лише енергійності достатньо було б.
А застосовані до широкого загалу пуста войовничість і наїзди на кшталт Фаріонихи -- це лише пряма і нерозбавлена шкода.
Подібно з фемінізмом, до речі. Войовничі і агресивні корисніші для того, щоби створювати проблеми відвертим ворогам, тим, хто не хоче давати право голосу або право володіти власністю, або право на розлучення. А інертну більшість краще розвивати через інформування, освіту і т. п.

> ... що ігнорувати проблему української мови в Україні не айс, а проблеми ірландців та англичан
> (включно з проблемами ірландського ґеліку) - норм.
"айс" тут ні при чому, я написав, що ігнорувати одні не вийде так чи інакше, а інші можна і ігнорувати, бо це не твої проблеми. Можча і не ігнорувати, твій вибір. А для жителя Оркнейських островів буде навпаки. Всі проблеми на світі, allegedly, приймав до серця лише один чоловік, та і той в якийсь момент запропонував оточенню "heal yourselves", потім ще, аж поки його не розіп'яли.

Не бачу аналогії з Портосом. Але так, переважно не варто, але деколи -- доводиться. Pлюс якась моя мотивація, чому я вважаю, що те, що я зараз роблю, краще робити таким чином. Але треба дивитися в кожному конкретному випадку. Ніяких групових претензій до тих, хто вважає, що так групувати не можна, або преференцій до тих, хто зі мною концептуально згоден, у мене нема, я точно так само можну з ними погоджуватися або не погоджуватися індивідуально.

[mprotsenko]

От ти, наприклад, перейшов на українську через створені тобі проблеми?

Саме так, через створені проблеми! Але ці проблеми були створені не українцями, а навпаки - росіянами. Тому довелося опановувати українську, щоб в побуті не плутали з росіянином. (Російська в мене теж без акценту характерного, від воронежця чи ростовчанина мене не відрізнити.)

А до того - та войовнича меншість аж ніяк моєї уваги до цієї проблеми не привертала, часу на її вирішення я витрачав рівно нуль. Тобто твоя думка, що не можна ігнорувати проблему - не відповідає реальності. Можна, можна, якщо ти навіть не агресор, а просто в групі "агресор+ті, що толерують агресора". Я на практиці це перевірив.



Так що треба дякувати Путіну та Януковичу - якщо б вони не виявилися такими тупими, то в них був би цілком реальний шанс пустити Україну по білоруському сценарію, а я б їм би ще й пасивно допомагав знищувати українську мову (займаючи позицію "а какая разница на каком языке"). Тобто я цю позицію реально займав, без жартів.





я вважаю, що у мене, в конкретній риториці, така потреба є, якось цю свою думку мотивую, але не наголошую, що воно повинно бути універсальним

Ну ось саме до цього я і чіпляюсь - не для персонального наїзду, а тому що такий підхід не є ані консистентним, ані предиктивним, ані нормативним.

Ти вважаєш, що в тебе така потреба є, запоребрик теж вважає, що в нього така потреба є, феміністка теж вважає, що в неї є потреба, нацист теж не нехтує цім підходом, і так далі аж до велосипедистів з філателістами.

Якщо ми приймаємо підхід "норм нема, кожен сам вирішує" - це приводить в абсолюті до хаосу, а в реалі - до суворих непорозумінь та ображень.


Тому треба шукати якісь критерії, по яким оцінювати право на виключення. Наприклад - через необхідність зберегти здорову психіку під постійним пресінгом. Або через наявність реальної загрози агресії/загрози життю/загрози здоров'ю.

Тоді в першому випадку право на виключення отримують українці та жінки. В другому - українці, жінки та велосипедисти (останні - по відношенню до водіїв, наприклад). І в кожному випадку кожна з груп може якось планувати свої відносини з іншими.

Виникає спільний протокол комунікації. Це важливо, як на мене.