Про емоції в новинах
Jul. 10th, 2025 08:01 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
mprotsenkomalyj_gorgan тут не так давно скаржився на засилля емоцій в новинах. (Оригінальне формулювання в пості було інше, але в коментах якось порішали.)Але проблема не тільки в емоційному контенті - проблема в його нестачі там, де його нема. Ось президент прямим текстом каже, що він ненавидить демократів, і що демократи ненавидять Америку. Здавалось би - процитуй на перших шпальтах, воно того варте. Ан ні. Тиша. Факт похований глибоко всередині статті.
Куртіс Ярвин в новинах не фашик типу Дугіна, а людина з "controversial views on race" (пряма цитата з заголовку НЙТ). Можна продовжувати і продовжувати - купу речей, які є outrageous, але мейнстримні новини подають їх як "щось незрозуміле, controversial, unclear, треба послухати обидві сторони, do your own research".
(А тих, хто називає речі власними іменами - навіть не в матеріалах, а у власному Твітері, звільняють - як це сталося з Террі Мораном після того, як він в персональному твітері назвав Стівена Міллера хейтером. Або виживають з редакції - як карикатуристку ВаПо, яка осмілилися намалювати карикатуру на Безоса і Трампа.)
Так що більше б емоційно зарядженого контенту в новинах би не завадило. Та, собсна, і блогери могли би більше додати емоцій - наприклад, ті, хто обурювався кенселінгом, могли би чесно і пропорційно писати про той кенселінг, якій відбувається зараз. (Зараз він як раз 100% як в СРСР - де звільняли за нелояльність партії і лідеру. Я знаю, ви вмієте давити на цю емоцію, на страх перед СРСР і диктатурою!)
Словом, не варто стримувати емоції. Цитуючи Quellcrist Falconer (персонажку серії книг про Такеші Ковача авторства Річарда Моргана):
The personal, as everyone's so fucking fond of saying, is political. So if some idiot politician, some power player, tries to execute policies that harm you or those you care about, take it personally. Get angry. The Machinery of Justice will not serve you here - it is slow and cold, and it is theirs. Only the little people suffer at the hands of Justice; the creatures of power slide out from under with a wink and a grin. If you want justice, you will have to claw it from them. Make it personal.
(no subject)
Date: 2025-07-18 06:01 pm (UTC)Не міл'ярдер-продюсер, а співачка-мільйонерка? Камон, бро - це ті сами зусилля по ігноруванню реальних деталей справи, про які я казав вище.
А ось те, про що ти кажеш - це все ж відмінне явище від рефлекторного відчуття себе на місці іншої людини (симпатії чи там інших речей). Ти підкреслюєш важливу фішку, але намагаєшся натягнути на неї сову іншого терміну. Але фішка таки важлива, і на неї варто подивитися - як раз щоб розрізнити від рефлекторних реакцій.
Зверни увагу - в усіх твоїх прикладах йдеться про персоналізацію тих, ХТО НЕ СХОЖИЙ на пересічного глядача. (Мільярдери-мільйонерки, олімпійські атлети, супергерої, джедаї тощо). Тобто це герої НЕ З ПЕРЕСІЧНОГО ЖИТТЯ. І цікавість життям незвичних героїв - як раз явище, що добре відомо.
І що супер-важливо - цим персональним життям незвичних героїв як раз легко і глибоко цікавляться навіть реальні аутисти, яких багато в різних фендомах. Це при тому, що ані на "фізіологичну/рефлекторну" емпатію, ані на симпатію ці аутисти фізично не спроможні.
Підкресленого достатньо, щоб донести мій пойнт? (про те, що ця цікавість персоналіями - принципова різна від "рефлекторної симпатії/you name it")
P.S. І як тут не процитувати Митця?
Розумієте, Мурзік Васильович, людина завжди цікавилася трьома речами. По-перше - своїм калом, по-друге - питками та казнями, і уродами. Дайте їй все це, і вона буде відчувать, шо живе не напрасно. Ми - вчені, питки та казні - то не наше діло, але кал, але уроди...