Affirmative action in perspective

[mprotsenko]

A friendly (or not) reminder: if you're advocating against affirmative action but not against legacy admissions, then you're not trying to make things more fair.

Comments

[mprotsenko]

Ти он, умудрився, переконати одноо мене, що з Донбасу можуть бути не лише сєпари, але і люди, які, з одного боку, патріоти свого регіону, а з другого -- люди позитивні і варті наслідування.

Блін, я тут продовжу сумувати, бо виходить, що працює саме піар і пропаганда (якою я тут займаюсь), а не склад та репутація Азову, Айдару та Луганську-1 та -2, хоча ця тема тобі зовсім не чужа. Мої теревеньки виходять важливіші за справи того ж Темура Юлдашева (це так, як приклад). :(



ну, ніхто не заважав крупним донецьким гравцям нападати на дніпропетровських як на антиукраїнських зрадників, які розпродують неньку... але ніт, в питаннях захід-схід і Україна-Росія їхня позиція завжди умудрялася бути ще проросійськішою, ще комуністичнішою

Кхм. Я нагадаю, що Яник виїхав саме на вілянні між Росією та євровектором і єврообіцянками, продовжуючи курс Кучми (і погорів, коли його Путін взяв за яйця і примусив нахабно від цього євровектору відмовитися). Я не жартую - почитай передвиборчу програму Партії Регіонів і пригадай, що євроінтеграція - як раз була супер-важлива Тарутам-Ахметовим.

Більш того, в 90-і та 00-і "донецькі", наприклад, топили за диверсифікацію енергопостачань (читай - за те, щоб заробляти на поставках туркменського газу), а ЕЄСУ та Вона всю дорогу лягали в цьому питанні під Росію. Що є більш проросійським вектором? З трьох раз здогадаємося?

Але що до подій і іміджу - то, підозрюю, треба не тільки події, треба ще піар, аналогічний піару в бік не партії, і не політиків, а саме регіону, який йшов як раз на початку-середині 00-их.

(а там було на щось подивитися - від телепропаганди до наліпочек "не сці в ліфті, ти не донецький".)


Бо кожен раз, коли яскравий представник перших виглядав погано, другі умудрялися виглядати ще гірше.

Еммм, і як виглядали донецькі в середині 90-х, коли про протистояння Кучма-Сімоненко ще не йшло? Так що про кожен раз - пардон, це знову той клятий стереотип.


Причому, печалитися, що "пропало всьо" сенсу нема.

Я тут з чого виходжу, з яких міркувань? За 30+ років один раз перелякалися настільки, що обирали не телевізором, а сракою, яка робила жим-жим - і тільки тоді обирали більш-менш логічно. Усе інше - йобаний сором. Прокатили патріота Чорновола, наступного разу вивели в другий тур пару "комуняка-функціонер"-"червоний директор" (два рази в різних комбінаціях). Під націоналістичні гасла привели до влади йобаний сором замість справжніх націоналістів чи хоча б технократів. Потім влаштували реванш "Чужий проти Хижака", де куди не кинь, проросійський піпець. Потім після початку війни, обрали накінець помірковано корумпованого технократа, який почав лежати в напрямку мрії - і знову, привіт, телебачення з його піаром.

Де тут знайти надію на те, що люди почнуть питання вивчати, і адекватно обирати, а не оперувати стереотипами?

Так, я розумію, що інституції важливі, і вони частково компенсують весь цій сором, але ж і тут не те, щоб прям взірець адекватності та прогресу.