Про Бабеля і контекст

Зараз багато списів ламається на тему перейменування вулиць, багатьох чіпає Бабель. І хоча я вважаю, що публічна дискусія і публічна освіта відносно того перейменування - суворо недостатня, але сам факт перейменування вважаю правильним.

Чому? Тому що топоніміка - це не про cancel culture (ніхто книги Бабеля не забороняє і з полиць бібліотек їх не викидає). Це про створення суспільної норми, про формування контексту. Коли ти живеш на вулиці Фрунзе - це потужний сигнал, що Фрунзе - нормальний чувак був, просто так вулиці не називають. (А хто почне вивчати та говорити про біографію цього ката - той маргінал.)

Але собсна Фрунзе і його колегами - той контекст не обмежується. Він створює оптику, через яку сприймається все, що завгодно, ті ж самі книги. Візьмемо іншого талановитого радянського письменника - Шолохова. Зараз "Піднята цілина" читається як явка з повинною. Від сцена розкуркулення - коли червонопузі рвуть з дівчинки-підлітка спідниці, і жруть мед просто з бочки - сироти по шкірі. Але коли ти живеш на вулиці Фрунзе, коли ти знаєш, що куркулі - погані - то контекст змінює сенс сцени на "так їм і треба, може, трохи перегнули, але в цілому ок".


А що Бабель? А Бабель тут як раз невід'ємна частина радянської кровожерливості - записатися в 1919 в ЧК, в 1920 поїхати оспівувати окупацію Польщі - це не спишеш на травму від Розстріляного Відродження, це ідейний упиризм. І розмір його таланту - робить цей гріх більшим, не меншим. І жити на улиці воєнкора-зетника - а він саме таку функцію виконував при радянській владі зараз багатьом українцям не хочеться, і пофіг, наскільки яскравим вийшов Беня Крік.


P.S. Так, хтось може сказати, що в різних націй бувають топоніми на честь неоднозначних історичних персонажів. Так, буває. І в нас таке трапляється - але, як правило, цих персонажів від сьогодення відділяє значна історична дистанція. А історична дистанція між Польщею-1920 і Україною-2022-2024 (а для багатьох і між Україною-2014) - відсутня. Одні і ти ж самі окупанти. Через 100 років, коли Росія розвалиться на купку більш цивілізованих держав - ми повернемося до цієї дискусії, і хто зна, може ця улиця десь з'явиться знову.

А зараз - яке б рішення б не прийняли, комусь буде погано: або тим, кого флешбечить від вулиці імені одного з чекістів, або тим, кому боляче від втрати імені, які вони пов'язують з одеською ідентичністю.

Зробити усім гарно, знайти компроміс - не вийде. Доводиться займати чийсь бік - бо, сорян, війна, вона така, робить багато речей чорно-білими.

Про (де-)мотивацію поліції

Кожен рік на наших болотах чути виття, мовляв, люди не хочуть в поліції працювати. Хоча так подивитися - гроші там платять шалені (https://blog.transparentcalifornia.com/2020/11/16/oakland-cops-640000-pay-package-highest-ever/) - деякі заробляють до 500-600К+.

an earlier inspection found that “overtime forms could not be located for 83 percent of paid overtime instances.”

Both audit recommendations and policy guidelines are frequently ignored. For example, current policy prohibits employees from working voluntary overtime if they are on paid leave. However, the 2019 audit “uncovered over 3,600 instances in which all personnel worked overtime when they were on paid leave,” in violation of department policy.

Проблема тільки в тому, що перевірка - показує, що за ті гроші - звітності і документів нема, овертайм з повітря висмоктаний. В решті професій отримання грошей від роботодавця без надання належних документів про виконану роботу зветься шахрайством, embezzlement - а в поліції, нічого, норм. (Про інші регулярні порушення і ігнорування робочих обов'язків мовчу, про це тільки лінивий не писав - але якщо хтось тих скандалів не чув, питайте.)



Здавалося би - до чого тут мотивація, як ці поліцейські-злочинці заважають набирати персонал? Тут треба запитати - а навіщо йдуть люди в поліцію? Ловити злочинців, так? To serve and to protect?

І як ті люди будуть почуватися, знаючи, що їх колеги - злочинці, а зробити з тими колегами - нічого не можна, бо їх захищає і закон, і профспілка, і рішення верховного суду? Щоб погодитися на таке - треба бути або наївним підлітком, який не знає, як працює світ, або таки цинічним пройдисвітом, який за грубі гроші готовий заплющувати очі на "кого треба" злочини - тим більше, що це не важко, треба просто не дивитися зайвий раз "куди не треба" (а решта роботи - цілком собі ок, навіть більше ніж ок - корисна і благородна робота, що є, то є).