Сумне

[mprotsenko]

Читаю у Кондибаса коментарі українців про те, як мігранти приходять на все готове. Що цікаво - зараз жодного, напевне, українця не залишилося, у якого не було б знайомих українців-мігрантів. Не чути про те, з чим мігрантам доводиться стикатися - неможливо.

І це при тому, що у українців зараз режим лайтовий - у інших мігрантів-біженців і права на роботу нема (роками!), і такої мережі допомоги теж для них масово не розгортали.


Щось настрій з недосипу поганий, тому просто процитую Жадана

Я знаю, Боже, що таке дно
Всім давно усе все одно
Всі давно чекають кінця
До тебе тут ставляться, як до мерця
Просто знищуй, просто пали
Церковні мури, темні вали

(ну і далі по тексту)

Comments

[malyj_gorgan]

> Де ти ту лагідну українізацію бачив?

Уяви собі, що в Луганську до 2014-го року командував би хтось на кшталт недоброї памʼяті Фаріон -- оце би була нелагідна українізація.
Луганськ -- крайня точка на той бік. Тобі різниця видніша, з моєї (чи аналогічного западенця) точки зору яка-неяка українськість ще була на Поділлі, а Наддніпрянщина і далі -- культурно-мовно майже росія. Але навіть в часи про-західної влади в Києві палками нікого не заставляли. Exposure до української мови і культури було через мистецтво, кіно-тв, і географічно-особисті контакти. Я не знаю, яка історія особисто твоя, але крім того у мене є десь з десятки різної ступені близькості знайомих з виключно російсько-мовно-культурних середовищ, які стали свідомими українцями, україномовними, в дорослому віці, зробивши цей вибір після особистих порівнянь різних аспектів російсько- і україно-мовної культур, громад, ідеологій і т. п. в Україні в 90-х і 00-х. Останній крок у різних людей ставався в різний момент: у когось з війною, у когось раніше, у когось -- пізніше під впливом найрізноманітніших людей і подій. (З якоюсь імовірністю, для кількох людей серйозним чинником, здається, стало спілкування з моєю родиною, чим я неймовірно пишаюся.)

Я розумію, що тут є синдром вцілілого -- ми не мали можливості спостерігати, як би воно все виглядало, якби українізація була не отака от лагідна, а агресивніша і без таких дурниць, як особистий вибір чи добра воля.

[mprotsenko]

> а Наддніпрянщина і далі -- культурно-мовно майже росія.

Про мовно - правда, про культурно - можу посперечатися, але іншим разом.

> Але навіть в часи про-західної влади в Києві палками нікого не заставляли.

Буквальними палками - ні. Але примус був, і він був реальний - документацію українською мовою подай, кіно (навіть іноземне) рідною російською не дивись, дітей в школі рідною російською не навчай, і теде, і тепе. І все це - без механізмів, які допомагають мову опанувати.

Звісно, ти можеш сказати, що закони, які забезпечували цій примус часто не виконувалися/саботувалися, і будеш правий. Ти можеш сказати, що цій примус був обґрунтований і навіть корисний - і я погоджуся.

Але реальна лагідна українізація, розуміння того, що людей, які не знають мови, треба її вчити - почалася вже після війни (2014). Тільки тоді почали розуміти, що самостійно опанувати мову в її цілісності (не тільки розуміння, але і письмо, і мовлення) - можуть лише обрані одиниці з талантами та ресурсами.



Але мені кидається в очі не те, що ти написав, а те, що ти НЕ написав. Я бачу, що з відсутністю позитивного ставлення до російськомовних взагалі і до луганчан конкретно - ти навіть не намагаєшся сперечатися. Як і з тим фактом, що великої кількості луганчан ця відсутність позитивного ставлення таки не завадила стати на правильний бік історії (і ця кількість - не два, не п'ять, і навіть не тисяча людей). І про це, як на мене, варто пам'ятати, коли ми обговорюємо ефективність позитивного ставлення до ксенофобів у порівнянні з іншими методами.

[malyj_gorgan]

> Я бачу, що з відсутністю позитивного ставлення до російськомовних взагалі
> і до луганчан конкретно - ти навіть не намагаєшся сперечатися.
Звичайно не намагаюся. Вся лагідність тут -- чисто порівняльна. Може, можна було краще.

> "примус був, і він був реальний"
Примуси бувають різні -- буває MSR чи оригінальний шведський Primus, а буває іздєліє "Шмєль" від фрунзенського пріборостроїтєльного завода, яке вміє в першу чергу смердіти, протікати, плюватися і забиватися. Багато хто на Донбасі мав змогу порівняти примус до української з тим, як змушували до російської в радянські часи. А хто забув, той мав можливість провести уже новітні порівняння починаючи з 2014-го.

[mprotsenko]

мав змогу порівняти примус до української з тим, як змушували до російської в радянські часи

Взагалі не сперечаюся. Я дивлюсь виключно на ефективність примусу - і так, український примус теж був ефективним. Можливо, він був би більш ефективний, якщо б той позитивний підхід дійсно існував, але не можна пояснювати масову українізацію позитивним підходом, якого не було!