Bipartisanship або "хорошие русские"

[mprotsenko]

"хорошие русские" - беззмістовний вираз. Окремі росіяни може бути гарними людьми, можуть усвідомлювати злочини і навіть донатити на ЗСУ - але в Росії вони, на жаль, є статистичною похибкою, від якої нічого не залежить. А середній росіянин в цілому - це людина, яка виросла серед пропаганди, і яка просто не може сприймати реальні факти і ставитися до українців як до повноцінних людей, "інших, але рівних".

(Це я кажу з повагою до росіян, які щось роблять - в умовах, коли за донат в 50 доларів можна поїхати прибирати сніг в Сибірі, або випасти з вікна, той донат важить багато. Велика дяка усім, хто допомагає - цей пост про тренди, а не про конкретних людей. Більш того, це я кажу без наміру образити жертв пропаганди - якщо б ми росли в оточенні першого каналу, то фіг його зна, що б з нас виросло.)

І ми дорогою ціною вивчили цій урок - домовлятися можна з окремою людиною. З масами, які стали жертвами пропаганди - домовлятися нема про що.




Та ж сама картина з республіканцями. Багато хто з демократів ще намагається шукати серед них друзів, домовлятися, шукати компроміс, перетягувати на свій бік. А з того боку вже років 20 впевнені, що демократи продають дітей педофілам, вбивають ненароджених немовлят, крадуть вибори, завозять нелегально злочинців (щоб знову ж, красти вибори) тощо. Реально - "ліберал" або "демократ" вже є лайкою серед них. І навіть ті, кого ви вважаєте поміркованими - стоять мовчки, поки решта біснується. Вони ні на що не впливають - ані на лайку, ані на брехню-пропаганду, ані на реальні репресії. Їм пофіг, їм інше важливіше. І якщо ви хочете з ними домовлятися і перетягувати їх на наш бік - подумайте ще раз про ККД цієї ідеї.

Ні, звісно, якщо ви вмієте масово перетягувати жертв пропаганди на бік правди і добра - я тоді заткнуся і піду в вас вчитися. В мене купа рідних і колишніх друзів по той бік російського кордону залишилося - було б добре розвіяти ці чорні чари і знову почати спілкуватися. Але якщо це неможливо фізично - то давайте це вже визнаємо, і будемо працювати з тим, що є.

Comments

[chuka_lis]

все так і є.

[malyj_gorgan]

> З масами, які стали жертвами пропаганди - домовлятися нема про що
У мене здвоєна реакція.
З одного боку, я так само думаю, приклад росіян -- хороший приклад
З іншого боку, у випадку росіян відповідь "а що робити, якщо не домовлятися" очевидна і експериментально підтверджена: з ними треба воювати, якщо лізуть, а якщо вдалося відбитися і не лізуть, _не мати взагалі ніяких справ_. А у випадку республіканців? Чорт з ним з воюванням, але і не мати справ теж не виходить.

Словом, з діагнозом згоден, а далі неясно.

[mprotsenko]

не мати взагалі ніяких справ

Це привілей, якій деякі можуть мати в Каліфорнії або Чернівцях, але не той привілей, якій можна мати в Луганську. :( (Це не наїзд, це про lady luck.)

Бо, наприклад, коли є рідні за кордоном, чи (колишні) друзі і знайомі в окупації, то не мати ніяких справ взагалі - важко. Хтось народився, хтось помер - хай мова і про ватників, але ж живі люди... Не спілкуватися взагалі - не виходить, але і спілкуватися як до 2014-го (не кажучи вже про 2022-й) - теж не можна.


Тому єдине, що працює для мене - це чисто транзакційне спілкування. (Це не тільки про комерцію, це й про соціальні комунікації і ритуали.) Ти - мені, я тобі (гроші вперед, якщо про гроші мова), закінчили процес і знову розбіглися.

1. Собсна, навіть і в Каліфорнії так виходить - не мати ватних росіян серед співробітників це вдача, не завжди так щастить, а працювати все ж треба - вбивати один одного не можна.

2. Та і з республіканцями так саме виходить - я ж тобі розповідав про моїх in-laws з Пенсильванської глибинки.

(Але про що робити, напевно, треба окремим постом - бо там же не просто "що робити" питання. Там ще питання "вчора ми нормально спілкувалися, а сьогодні ця людина почала зігувати - як це взагалі в голові укласти?"

[malyj_gorgan]

> Це не наїзд, це про lady luck
Та це ясно, як і те, що воно -- привілей. І +100 до транзакційного підходу, як єдино реалістичного. Але ж всі ці твої приклади (включно з пеннсильванськими тестями) -- це все ще про спілкування з одиницями, а не з масами. Рівень мас -- це про вибір місця роботи, місця проживання, таке. І тут з ерефією таки, нарешті, можна стосунки розривати. А з республіканцями -- нереально. І що робити -- я не знаю.

[mprotsenko]

В мене є для тебе погані новини і добрі.

Погани новини: з РФ розірвати зв'язки і стосунки не так просто, як здається. Ти споживаєш їжу, яка вирощена на російських добривах. В європейській поїздках ти заправляєш авто бензом, зробленим з російської нафти. В універах продовжують викладати Толстоєвських. І навіть в Україні найпопулярнійший дитячий ютуб канал - "Маша и медведь", хай там і є українська озвучка. (Це я навіть не кажу про наявність росіян і сепарів навіть в Україні.)


Добрі новини: you're going to be okay. Якось жили з республіканцями ті люди, які їх бачили as they are всі ті роки, поки ти помилявся. Ці ж республіканці не в одну секунду обернулися упирями - ці упирі завжди існували, просто своє упиряче мурло було небезпечно показувати на людях прям так відкрито. А зараз дозволили. Тобто що робити з місцем роботи, проживання і так далі - можна повчитися хоча б в чорних американців, особливо в червоних штатах - там-то цю харю можна було не ховати і вчора.

І там нема ніякого особливого секрету - "свій до свого по своє", підбираємо оточення, тримаємося і не здаємося. Як писав мій знайомий:

Genuinely surprised at how many of y'all are ready to give up?

Not me though.

I'm surviving the zombie apocalypse. Not because I know how to hurt people. I do.

But because I know how to help people. I'll be chilling in a compound with strong walls, surrounded by kind people and chickens and goats

[malyj_gorgan]

Про те, як непросто розривати стосунки з еферією, я в курсі. Але динаміка того, як це робиться за останні кілька років однозначно позитивна. Чи можлива така динаміка в співіснуванні з сусідами через хату, а не через кордон -- не впевнений. Побачимо -- з загальним підходом я згоден

[mprotsenko]

Ми з тобою через умовну хату з Тілем і рештою камаріл'ї жили не рік і не десять, поки ті відкрито зігували. (Я не жартую - свої думки і погляди вони не приховували, писали і публікували статті, книги, хиба що естетика трохи скромніша була.)

Єдине, що помінялося зараз - це усвідомлення того, що це не жарт, і не аберація. І бути в шоці від такого усвідомлення - це окей. Обіймаю, підтримую.

[malyj_gorgan]

> усвідомлення того, що це не жарт, і не аберація
Ну так. Раніше я особисто не усвідомлював того, що це не індивідуальні семпли а маса.