Донбас вс Аппалачі
Aug. 24th, 2024 08:24 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
mprotsenkoІснує сталий нарратив, мовляв:
1) колишні індустріальні регіони (типу Раст Белту) живуть в економічних злиднях, якість життя (чи динаміка якості життя) падає
2) тому в них виникає ресентимент, ненависть до іммігрантів, меншин тощо.
3) і зробити з цим нічого, мовляв, не можна - тільки рекомендувати шахтарям вчити Пітон або мед-братерську справу без будь-яких гарантій.
З одного боку, нема де правди діти, індустріальні регіони і село - має підвищену концентрацію безробіття, мракобесія і популізму по всьому світу. Але з іншого боку - різниця в цій концентрації між різними проблемними регіонами ЯКІСНА, не просто кількісна. Через економічні злидні проходив багато хто, з Донбасом включно - через набагато суворіші злидні, при тому. Практично весь Варшавський блок проходив. Але до ТАКИХ результатів це приводило нечасто.
Сині комірці Східу та Півдня України, звісно, мали сувору тоску-ресентимент по радянським часам. А як не мати, коли ти, шахтар, заробляв в свій час 600-800 радянських рублів (без освіти), а в 90-і смокчеш прутень без солі!
Але, з іншого боку:
1) значна доля тих шахтарів та робочих таки знайшла себе в нових реаліях - без вивчення пітону, продовжуючи працювати руками
2) і знайшла себе непогано - з життям не гірше, а то і краще, ніж при союзі
3) більш того, шахтарі-слюсарі НЕ ВДАРИЛИСЯ в расизм, анті-іммігранство, сувору анті-ЛГБТ риторику тощо. Так, побутова ксенофобія там була - як їй не бути в небагатих районах? Але до в таке системне явище як в США вона не переходила - навпаки, великі іммігрантські діаспори (від вірмен-біженців до африканських студентів, від в'єтнамців до корейців) - безпроблемно існували на Сході і Півдні України.)
А в чому ж різниця? Я не вірю в те, що донбаські слюсарі та шахтарі за ~20 років незалежності (на момент вибору Яника) змінилися ментально і досягли просвітлення. Мої особисті спостереження не підтверджують це. Треба шукати відмінності в зовнішніх обставинах. І пара відмінностей одразу кидається в очі.
Як знайти себе в новому світі, або Інфраструктура
Так, в 90-і багато хто з синіх - і не тільки синіх! - комірців роботу втратив. Але - не маючи навиків сільського господарства, не вміючи виживати з землі - більшість людей альтернативні економічні можливості знайшли практично одразу. В важкі часи - ти міг сісти на потяг-автобус і поїхати продавати мухобійки у Вроцлав (як робили багато хто, з моїми батьками включно), або працювати на будівництві в Росії (Польщі, Чехії).
Коли ситуація стабілізувалася - ти замість того, щоб їхати на завод-в шахту - міг сісти в електричку-маршрутку і поїхати працювати на СТО, фабрику меблів тощо. З'явилися нові виробництва - з непоганою зарплатою, і ти, переживши шок 90-х - знайшов себе в новому світі, і з'ясувалося, що в ньому можна жити непогано: заробляти нормальні гроші, купувати квартиру, відпочивати в Туречинні так, як раніше при союзі і мріяти не міг.
Важливість цього фактору підкреслюється двома речами:
1) тим, що в США такі "щасливі" місця теж є. Пітсбург потерпав від де-індустріалізації не гірше за Віфлеєм чи Детройт, але де в Пітсбурзі якісь особливі злидні чи ярий ресентимент? Нема! І транспортна зв'язність Пітсбургу з околицями - кидається в очі.
2) тим, що донбаські моно-містечка, які не мали надійного транспорту до альтернативних місць роботи - таки потерпали від наркоманії, злочинності і іншого трешу не гірше за Аппалачі (див. Сніжне, Стаханов тощо).
Але це не відповідає на питання: "Чому, навіть маючи значну кількість людей, які себе НЕ знайшли - Донбас не скотився в таку ксенофобію тощо".
Як (не) побудувати "духовні скрепи", або Пропаганда
Я дуже рекомендую пошукати архіви старої української політичної реклами, ток-шоу тощо. При всіх п'ятихвилинках ненависті Пиховшека на 1+1 - з американською пропагандою це порівнювати не можна.
Українська пропаганда переважно будувалася на розмудохуванні реальних проблем та відмінностей ("вони хочуть позакривати шахти, як це вони робили в 90-і", "вони хочуть нас заставити вчити українську мову"). Так, це було пересмикування, маніпуляції контекстом (інгорувалися моменти "шахти в реалі збиткові - якщо їх не закривати, то за них повинна платити решти країни", "якщо ви не вчите українську мову - то щоб жити з вами, ви примушуєте решту країни вчити російську"), але це все одно було пов'язано з реальністю.
Американська ультра-права (а іншої з правого боку нема) пропаганда вже вийшла на рівень Геббельсу/ російського ТБ. Вона відірвана від реальності, вона розповідає про демократів, які вкрали вибори. Вона розповідає про демократів, які завозять нелегалів, щоб вони незаконно голосували і творили злочини. Вона розповідає про геїв-педофілів-грумерів і Зеленського, який краде гроші у США у змові з Хантером Байденом.
Що цікаво - як і у випадку з Німеччиною-Росією - помірковані люди ігнорують цю пропаганду, мовляв, не можуть же люди в це вірити. МОЖУТЬ! Дві третини республіканців ВЖЕ ВІРЯТЬ, в те, що Байден вкрав вибори. (незрозуміло, чи то за допомогою Уго Чавеса, чи то за допомогою нелегальних емігрантів - але вкрав!)
Які тут можуть бути висновки? Я бачу добрі новини і погані
Добрі:
1) якщо дати людям в злиднях інфраструктуру - і як наслідок, нові економічні можливості, то більшість їх стане жити краще. Люди не дебіли, вони здатні міняти роботу і радіти їй.
2) якщо вимкнути пропаганду - то рівень ксенофобії і іншого упиризму суворо знизиться.
3) все це принципово можна зробити - було б РЕАЛЬНЕ бажання більшості
Погані:
1) якщо дати людям економічні можливості, але не вимикати пропаганду - вони можуть дійти до страшного свинойобства. Перевірено Німеччиною та сучасною Росією.
2) на "синіх комірців" відповідальність вже не вийде перекласти - бо для того, щоб змінити їх долю, щось треба робити ВЖЕ НАМ.
1) колишні індустріальні регіони (типу Раст Белту) живуть в економічних злиднях, якість життя (чи динаміка якості життя) падає
2) тому в них виникає ресентимент, ненависть до іммігрантів, меншин тощо.
3) і зробити з цим нічого, мовляв, не можна - тільки рекомендувати шахтарям вчити Пітон або мед-братерську справу без будь-яких гарантій.
З одного боку, нема де правди діти, індустріальні регіони і село - має підвищену концентрацію безробіття, мракобесія і популізму по всьому світу. Але з іншого боку - різниця в цій концентрації між різними проблемними регіонами ЯКІСНА, не просто кількісна. Через економічні злидні проходив багато хто, з Донбасом включно - через набагато суворіші злидні, при тому. Практично весь Варшавський блок проходив. Але до ТАКИХ результатів це приводило нечасто.
Сині комірці Східу та Півдня України, звісно, мали сувору тоску-ресентимент по радянським часам. А як не мати, коли ти, шахтар, заробляв в свій час 600-800 радянських рублів (без освіти), а в 90-і смокчеш прутень без солі!
Але, з іншого боку:
1) значна доля тих шахтарів та робочих таки знайшла себе в нових реаліях - без вивчення пітону, продовжуючи працювати руками
2) і знайшла себе непогано - з життям не гірше, а то і краще, ніж при союзі
3) більш того, шахтарі-слюсарі НЕ ВДАРИЛИСЯ в расизм, анті-іммігранство, сувору анті-ЛГБТ риторику тощо. Так, побутова ксенофобія там була - як їй не бути в небагатих районах? Але до в таке системне явище як в США вона не переходила - навпаки, великі іммігрантські діаспори (від вірмен-біженців до африканських студентів, від в'єтнамців до корейців) - безпроблемно існували на Сході і Півдні України.)
Навіть коли вони голосували за популістів типу Яника - вони голосували за популістів-євроінтеграторів. Так, при всій своїй корумпованості Яник був реальним євроінтегратором, майдан почався з того, що він відмовився підписати угоду про євроінтеграцію, яку узгодив саме його уряд!
А в чому ж різниця? Я не вірю в те, що донбаські слюсарі та шахтарі за ~20 років незалежності (на момент вибору Яника) змінилися ментально і досягли просвітлення. Мої особисті спостереження не підтверджують це. Треба шукати відмінності в зовнішніх обставинах. І пара відмінностей одразу кидається в очі.
Як знайти себе в новому світі, або Інфраструктура
Так, в 90-і багато хто з синіх - і не тільки синіх! - комірців роботу втратив. Але - не маючи навиків сільського господарства, не вміючи виживати з землі - більшість людей альтернативні економічні можливості знайшли практично одразу. В важкі часи - ти міг сісти на потяг-автобус і поїхати продавати мухобійки у Вроцлав (як робили багато хто, з моїми батьками включно), або працювати на будівництві в Росії (Польщі, Чехії).
Коли ситуація стабілізувалася - ти замість того, щоб їхати на завод-в шахту - міг сісти в електричку-маршрутку і поїхати працювати на СТО, фабрику меблів тощо. З'явилися нові виробництва - з непоганою зарплатою, і ти, переживши шок 90-х - знайшов себе в новому світі, і з'ясувалося, що в ньому можна жити непогано: заробляти нормальні гроші, купувати квартиру, відпочивати в Туречинні так, як раніше при союзі і мріяти не міг.
Важливість цього фактору підкреслюється двома речами:
1) тим, що в США такі "щасливі" місця теж є. Пітсбург потерпав від де-індустріалізації не гірше за Віфлеєм чи Детройт, але де в Пітсбурзі якісь особливі злидні чи ярий ресентимент? Нема! І транспортна зв'язність Пітсбургу з околицями - кидається в очі.
2) тим, що донбаські моно-містечка, які не мали надійного транспорту до альтернативних місць роботи - таки потерпали від наркоманії, злочинності і іншого трешу не гірше за Аппалачі (див. Сніжне, Стаханов тощо).
Corollary: навіть тимчасове полегшення життя у вигляді заробітчанства набагато менш доступне у умовному Віфлеємі, ніж у умовному Красному Лучі - вартість авіаквитка до Каліфорнії вс вартість жд-квитка до Польщі - це небо та земля.
Але це не відповідає на питання: "Чому, навіть маючи значну кількість людей, які себе НЕ знайшли - Донбас не скотився в таку ксенофобію тощо".
Як (не) побудувати "духовні скрепи", або Пропаганда
Я дуже рекомендую пошукати архіви старої української політичної реклами, ток-шоу тощо. При всіх п'ятихвилинках ненависті Пиховшека на 1+1 - з американською пропагандою це порівнювати не можна.
Українська пропаганда переважно будувалася на розмудохуванні реальних проблем та відмінностей ("вони хочуть позакривати шахти, як це вони робили в 90-і", "вони хочуть нас заставити вчити українську мову"). Так, це було пересмикування, маніпуляції контекстом (інгорувалися моменти "шахти в реалі збиткові - якщо їх не закривати, то за них повинна платити решти країни", "якщо ви не вчите українську мову - то щоб жити з вами, ви примушуєте решту країни вчити російську"), але це все одно було пов'язано з реальністю.
Американська ультра-права (а іншої з правого боку нема) пропаганда вже вийшла на рівень Геббельсу/ російського ТБ. Вона відірвана від реальності, вона розповідає про демократів, які вкрали вибори. Вона розповідає про демократів, які завозять нелегалів, щоб вони незаконно голосували і творили злочини. Вона розповідає про геїв-педофілів-грумерів і Зеленського, який краде гроші у США у змові з Хантером Байденом.
Що цікаво - як і у випадку з Німеччиною-Росією - помірковані люди ігнорують цю пропаганду, мовляв, не можуть же люди в це вірити. МОЖУТЬ! Дві третини республіканців ВЖЕ ВІРЯТЬ, в те, що Байден вкрав вибори. (незрозуміло, чи то за допомогою Уго Чавеса, чи то за допомогою нелегальних емігрантів - але вкрав!)
Які тут можуть бути висновки? Я бачу добрі новини і погані
Добрі:
1) якщо дати людям в злиднях інфраструктуру - і як наслідок, нові економічні можливості, то більшість їх стане жити краще. Люди не дебіли, вони здатні міняти роботу і радіти їй.
2) якщо вимкнути пропаганду - то рівень ксенофобії і іншого упиризму суворо знизиться.
3) все це принципово можна зробити - було б РЕАЛЬНЕ бажання більшості
Погані:
1) якщо дати людям економічні можливості, але не вимикати пропаганду - вони можуть дійти до страшного свинойобства. Перевірено Німеччиною та сучасною Росією.
2) на "синіх комірців" відповідальність вже не вийде перекласти - бо для того, щоб змінити їх долю, щось треба робити ВЖЕ НАМ.
(no subject)
Date: 2024-10-05 08:53 pm (UTC)Окремим коментом - текстологічне питання.
"на радіо, сидячи в машині і переклацуючи станції, єдині альтернативи, які я можу знайти" - це про один конкретний канал чи про радіо взагалі? Це не риторичне питання - ти постав себе на моє місце, уяви, що ти читаєш цей текст, і запитай сам себе "як я цій текст розумію?". Що виходить? Отож і воно.
В світі цього - твій останній коментар ("при чому тут, що взагалі є на радіо") - виглядає як пересмикування, як газлайтінг. Я знову даю тобі benefit of the doubt - я щиро припускаю, що ти це просто затурканий пишеш (забуваючи, що сам писав за месагу до цього і не читаючи процитований текст), а не спеціально так робиш. Але ти ж і про мене подумай - в нас усіх вистачає головняку, я теж в терапію не просто так повернувся.
(Пробач за непрошену пораду - щоб на ці граблі не наступати, я перед відповіддю натискаю на кнопку Parent і перечитую попередній допис. Без цього - я теж ризикую перетворитися навіть не на ЛЛМ-ку, а на ланцюг Маркова.)
(no subject)
Date: 2024-10-06 03:16 am (UTC)Тут ми відрізняємося. Я коли говорю про рупор демпартії на радіо, і протиставляю відомі рупори республіканської партії на радіо ж, вважаю очевидним, що радіо, де просто грають музику, до цього не має відношення. Каюся, я цього не прописав, бо, ставлячи себе на твоє місце, все-одно не бачу, як би міг почати писати: та шо там, он, є музика кантрі, її представники всіх партій слухають. Хрін його знає, які політичні погляди у тих, хто крутить рок, вестерн, джаз, попсу, реп, соул, класичну музику і big band ностальгію 30-х -- це у них бізнес, вони грають музику і кажуть трафік інфо.
Запізніла формалізація: якщо людина пробує послухати на радо не лише музику або футбол, а якісь передачі, де говорять: обговорюють issues, новини з коментарем, інтервʼю і т. п. то на більшості території Штатів у цеї людини є вибір: public radio, локальні консервативні рупори, переважно на AM (бувають і на ФМ, але не в Bay Area), християнські станції, локальні коледж-станції, де є такі колдежі, локальні (не всюди, але багато де) серйозно ліві рупори типу берклійської місцевої станції, з тої когорти, де пускають Democracy Now. Ну і далі за текстом, про репрезентацію.
All that said: я щиро перепрошую, якщо якось зайво тебе піддав стресові. Мені і на думку би не спало почати підставляти музичні станції в контексті пропаганди різних партій -- ну, не попадалася мені пропаганда ні на яких музичних станціях, видно, неправильну музику я слухаю.
(no subject)
Date: 2024-10-06 06:47 pm (UTC)А радіо, де ллється саме пропаганда партій - більшості нецікава, ми ж в інших дискусіях порівнювали охоплення того каналу, яке на тлі інших медіа - тупо ні про що... (Інше питання що ця абсолютна меншість ідеологічно упоротих слухачів - може бути дуже vocal.)
Чи просто ти знову не звертав уваги. Музика завжди була і є інструментом пропаганди, якщо не прямо партій - то певних думок і поглядів.
Навіть якщо брати відносно свіже кантрі:
* Follow Your Arrow by Casey Musgraves та All Kinds of Kinds by Miranda Lamber - це пропаганда ЛГБТ-інклюзії
* Drunk girl by Chris Janson та Girl in a Country Song by Maddie & Tae - це пропаганда людського ставлення до жінок, пропаганда анти-насильства і анти-дискримінації
* (з правого крила) Rich Men North of Richmond by Oliver Anthony - пропаганда ненависті до істеблішменту
Цитуючи іншого співака, Деніела Кана, його Good Old Bad Old days: "People could take the political stand/Just by singing a song from the opposite side".
(no subject)
Date: 2024-10-07 01:32 am (UTC)Але то таке. Про репрезентативність каналу -- це мій підсумок почутого від його прихильників і, навпаки, ворогів. Статистику я знайшов або 14-літньої давності (а з того часу все ще зсунулося), або результат Gemini без джерел, що зараз NPR це 87% демократи і 12% респи... Але оскільки ці цифри не надто релевантні, бо частка партії в аудиторії каналу ≠ репрезентативність аудиторії каналу серед членів партії, то, в рамках закладеного мені пропагандою з того ж 107.7 безсмертного пінкфлойдівського "United we stand, divided we fall", пропоную, не сваритися, а цю тему закрити. Замість гордого "я спостеріг [про віддалення демпартії від identity неосвічених білих]" міняю це на скромне "мені здається [...]". Якщо здається неправильно, то і чорт з ним.
(no subject)
Date: 2024-10-07 02:22 am (UTC)Навіть якщо забути про Залізну Завісу, і політичний тролінг з обох боків - то навіть в США жанр політичної пісні, яка маркує тебе на свій-чужий, друг-ворог репрезентований дуже непогано. Починаючи з Боба Ділана та Джона Ленонна, до речі... "Imagine" чи "The Times They Are A-Changing" - це не протестна "Who would Jesus Bomb?", але назвати їх такими, що не несуть в себе пропагандистського меседжу я не можу.
Це ж спектр, не бінарний поділ. Пісня, як опис норми поведінки (як взірець, або як анти-приклад, як лякалка) - це один з найстаріших засобів, пардон, саме пропаганди (яка буває не тільки політичною - "мийте руки перед їжею" це теж пропаганда здорового образа життя).
"Їхали козаки", наприклад - пісня-пропаганда ідеї, що не треба гуляти з лівими хлопцями, бо від них у дівчат проблеми. (На той час - дуже актуальна і важлива пропаганда!) Купа хіппанських і растаманських пісень - вони таки про нормалізацію вживання речовин, нема де правди діти. А купа російського шансону та ганста-репу - це пропаганда АУЄ як способу життя. (Навіть пригаданий тобою "Cocaine" - це anti-drug пісня, про це сам Клептон казав, саме це було його меседжем і метою створення пісні.)
І так, сучасна пісня з текстом про те, що у п'яної дівчини можуть бути проблеми в житті, і її треба не чіпати, а відвезти до неї додому, покласти спати, а самому піти геть, не дозволяючи собі зайвого ("that's how you know the difference between a boy and man") - це таки пропаганда певних протоколів поведінки, які не були нормою ще 20-30 років тому. І те, що таким ненав'язливим образом ідеї #metoo просуваються серед білих робочих чоловіків - це дуже круто і дуже важливо.
(І тут додається та проблема, що на жаль, культурні та навіть побутові моменти в нас теж politicaly coded. Навіть банальні медичні поради, типу "носить маски під час епідемії" це в нас зараз political propaganda, що вже казати про вишепроцитовану пісню...)