Донбас вс Аппалачі
Aug. 24th, 2024 08:24 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
mprotsenkoІснує сталий нарратив, мовляв:
1) колишні індустріальні регіони (типу Раст Белту) живуть в економічних злиднях, якість життя (чи динаміка якості життя) падає
2) тому в них виникає ресентимент, ненависть до іммігрантів, меншин тощо.
3) і зробити з цим нічого, мовляв, не можна - тільки рекомендувати шахтарям вчити Пітон або мед-братерську справу без будь-яких гарантій.
З одного боку, нема де правди діти, індустріальні регіони і село - має підвищену концентрацію безробіття, мракобесія і популізму по всьому світу. Але з іншого боку - різниця в цій концентрації між різними проблемними регіонами ЯКІСНА, не просто кількісна. Через економічні злидні проходив багато хто, з Донбасом включно - через набагато суворіші злидні, при тому. Практично весь Варшавський блок проходив. Але до ТАКИХ результатів це приводило нечасто.
Сині комірці Східу та Півдня України, звісно, мали сувору тоску-ресентимент по радянським часам. А як не мати, коли ти, шахтар, заробляв в свій час 600-800 радянських рублів (без освіти), а в 90-і смокчеш прутень без солі!
Але, з іншого боку:
1) значна доля тих шахтарів та робочих таки знайшла себе в нових реаліях - без вивчення пітону, продовжуючи працювати руками
2) і знайшла себе непогано - з життям не гірше, а то і краще, ніж при союзі
3) більш того, шахтарі-слюсарі НЕ ВДАРИЛИСЯ в расизм, анті-іммігранство, сувору анті-ЛГБТ риторику тощо. Так, побутова ксенофобія там була - як їй не бути в небагатих районах? Але до в таке системне явище як в США вона не переходила - навпаки, великі іммігрантські діаспори (від вірмен-біженців до африканських студентів, від в'єтнамців до корейців) - безпроблемно існували на Сході і Півдні України.)
А в чому ж різниця? Я не вірю в те, що донбаські слюсарі та шахтарі за ~20 років незалежності (на момент вибору Яника) змінилися ментально і досягли просвітлення. Мої особисті спостереження не підтверджують це. Треба шукати відмінності в зовнішніх обставинах. І пара відмінностей одразу кидається в очі.
Як знайти себе в новому світі, або Інфраструктура
Так, в 90-і багато хто з синіх - і не тільки синіх! - комірців роботу втратив. Але - не маючи навиків сільського господарства, не вміючи виживати з землі - більшість людей альтернативні економічні можливості знайшли практично одразу. В важкі часи - ти міг сісти на потяг-автобус і поїхати продавати мухобійки у Вроцлав (як робили багато хто, з моїми батьками включно), або працювати на будівництві в Росії (Польщі, Чехії).
Коли ситуація стабілізувалася - ти замість того, щоб їхати на завод-в шахту - міг сісти в електричку-маршрутку і поїхати працювати на СТО, фабрику меблів тощо. З'явилися нові виробництва - з непоганою зарплатою, і ти, переживши шок 90-х - знайшов себе в новому світі, і з'ясувалося, що в ньому можна жити непогано: заробляти нормальні гроші, купувати квартиру, відпочивати в Туречинні так, як раніше при союзі і мріяти не міг.
Важливість цього фактору підкреслюється двома речами:
1) тим, що в США такі "щасливі" місця теж є. Пітсбург потерпав від де-індустріалізації не гірше за Віфлеєм чи Детройт, але де в Пітсбурзі якісь особливі злидні чи ярий ресентимент? Нема! І транспортна зв'язність Пітсбургу з околицями - кидається в очі.
2) тим, що донбаські моно-містечка, які не мали надійного транспорту до альтернативних місць роботи - таки потерпали від наркоманії, злочинності і іншого трешу не гірше за Аппалачі (див. Сніжне, Стаханов тощо).
Але це не відповідає на питання: "Чому, навіть маючи значну кількість людей, які себе НЕ знайшли - Донбас не скотився в таку ксенофобію тощо".
Як (не) побудувати "духовні скрепи", або Пропаганда
Я дуже рекомендую пошукати архіви старої української політичної реклами, ток-шоу тощо. При всіх п'ятихвилинках ненависті Пиховшека на 1+1 - з американською пропагандою це порівнювати не можна.
Українська пропаганда переважно будувалася на розмудохуванні реальних проблем та відмінностей ("вони хочуть позакривати шахти, як це вони робили в 90-і", "вони хочуть нас заставити вчити українську мову"). Так, це було пересмикування, маніпуляції контекстом (інгорувалися моменти "шахти в реалі збиткові - якщо їх не закривати, то за них повинна платити решти країни", "якщо ви не вчите українську мову - то щоб жити з вами, ви примушуєте решту країни вчити російську"), але це все одно було пов'язано з реальністю.
Американська ультра-права (а іншої з правого боку нема) пропаганда вже вийшла на рівень Геббельсу/ російського ТБ. Вона відірвана від реальності, вона розповідає про демократів, які вкрали вибори. Вона розповідає про демократів, які завозять нелегалів, щоб вони незаконно голосували і творили злочини. Вона розповідає про геїв-педофілів-грумерів і Зеленського, який краде гроші у США у змові з Хантером Байденом.
Що цікаво - як і у випадку з Німеччиною-Росією - помірковані люди ігнорують цю пропаганду, мовляв, не можуть же люди в це вірити. МОЖУТЬ! Дві третини республіканців ВЖЕ ВІРЯТЬ, в те, що Байден вкрав вибори. (незрозуміло, чи то за допомогою Уго Чавеса, чи то за допомогою нелегальних емігрантів - але вкрав!)
Які тут можуть бути висновки? Я бачу добрі новини і погані
Добрі:
1) якщо дати людям в злиднях інфраструктуру - і як наслідок, нові економічні можливості, то більшість їх стане жити краще. Люди не дебіли, вони здатні міняти роботу і радіти їй.
2) якщо вимкнути пропаганду - то рівень ксенофобії і іншого упиризму суворо знизиться.
3) все це принципово можна зробити - було б РЕАЛЬНЕ бажання більшості
Погані:
1) якщо дати людям економічні можливості, але не вимикати пропаганду - вони можуть дійти до страшного свинойобства. Перевірено Німеччиною та сучасною Росією.
2) на "синіх комірців" відповідальність вже не вийде перекласти - бо для того, щоб змінити їх долю, щось треба робити ВЖЕ НАМ.
1) колишні індустріальні регіони (типу Раст Белту) живуть в економічних злиднях, якість життя (чи динаміка якості життя) падає
2) тому в них виникає ресентимент, ненависть до іммігрантів, меншин тощо.
3) і зробити з цим нічого, мовляв, не можна - тільки рекомендувати шахтарям вчити Пітон або мед-братерську справу без будь-яких гарантій.
З одного боку, нема де правди діти, індустріальні регіони і село - має підвищену концентрацію безробіття, мракобесія і популізму по всьому світу. Але з іншого боку - різниця в цій концентрації між різними проблемними регіонами ЯКІСНА, не просто кількісна. Через економічні злидні проходив багато хто, з Донбасом включно - через набагато суворіші злидні, при тому. Практично весь Варшавський блок проходив. Але до ТАКИХ результатів це приводило нечасто.
Сині комірці Східу та Півдня України, звісно, мали сувору тоску-ресентимент по радянським часам. А як не мати, коли ти, шахтар, заробляв в свій час 600-800 радянських рублів (без освіти), а в 90-і смокчеш прутень без солі!
Але, з іншого боку:
1) значна доля тих шахтарів та робочих таки знайшла себе в нових реаліях - без вивчення пітону, продовжуючи працювати руками
2) і знайшла себе непогано - з життям не гірше, а то і краще, ніж при союзі
3) більш того, шахтарі-слюсарі НЕ ВДАРИЛИСЯ в расизм, анті-іммігранство, сувору анті-ЛГБТ риторику тощо. Так, побутова ксенофобія там була - як їй не бути в небагатих районах? Але до в таке системне явище як в США вона не переходила - навпаки, великі іммігрантські діаспори (від вірмен-біженців до африканських студентів, від в'єтнамців до корейців) - безпроблемно існували на Сході і Півдні України.)
Навіть коли вони голосували за популістів типу Яника - вони голосували за популістів-євроінтеграторів. Так, при всій своїй корумпованості Яник був реальним євроінтегратором, майдан почався з того, що він відмовився підписати угоду про євроінтеграцію, яку узгодив саме його уряд!
А в чому ж різниця? Я не вірю в те, що донбаські слюсарі та шахтарі за ~20 років незалежності (на момент вибору Яника) змінилися ментально і досягли просвітлення. Мої особисті спостереження не підтверджують це. Треба шукати відмінності в зовнішніх обставинах. І пара відмінностей одразу кидається в очі.
Як знайти себе в новому світі, або Інфраструктура
Так, в 90-і багато хто з синіх - і не тільки синіх! - комірців роботу втратив. Але - не маючи навиків сільського господарства, не вміючи виживати з землі - більшість людей альтернативні економічні можливості знайшли практично одразу. В важкі часи - ти міг сісти на потяг-автобус і поїхати продавати мухобійки у Вроцлав (як робили багато хто, з моїми батьками включно), або працювати на будівництві в Росії (Польщі, Чехії).
Коли ситуація стабілізувалася - ти замість того, щоб їхати на завод-в шахту - міг сісти в електричку-маршрутку і поїхати працювати на СТО, фабрику меблів тощо. З'явилися нові виробництва - з непоганою зарплатою, і ти, переживши шок 90-х - знайшов себе в новому світі, і з'ясувалося, що в ньому можна жити непогано: заробляти нормальні гроші, купувати квартиру, відпочивати в Туречинні так, як раніше при союзі і мріяти не міг.
Важливість цього фактору підкреслюється двома речами:
1) тим, що в США такі "щасливі" місця теж є. Пітсбург потерпав від де-індустріалізації не гірше за Віфлеєм чи Детройт, але де в Пітсбурзі якісь особливі злидні чи ярий ресентимент? Нема! І транспортна зв'язність Пітсбургу з околицями - кидається в очі.
2) тим, що донбаські моно-містечка, які не мали надійного транспорту до альтернативних місць роботи - таки потерпали від наркоманії, злочинності і іншого трешу не гірше за Аппалачі (див. Сніжне, Стаханов тощо).
Corollary: навіть тимчасове полегшення життя у вигляді заробітчанства набагато менш доступне у умовному Віфлеємі, ніж у умовному Красному Лучі - вартість авіаквитка до Каліфорнії вс вартість жд-квитка до Польщі - це небо та земля.
Але це не відповідає на питання: "Чому, навіть маючи значну кількість людей, які себе НЕ знайшли - Донбас не скотився в таку ксенофобію тощо".
Як (не) побудувати "духовні скрепи", або Пропаганда
Я дуже рекомендую пошукати архіви старої української політичної реклами, ток-шоу тощо. При всіх п'ятихвилинках ненависті Пиховшека на 1+1 - з американською пропагандою це порівнювати не можна.
Українська пропаганда переважно будувалася на розмудохуванні реальних проблем та відмінностей ("вони хочуть позакривати шахти, як це вони робили в 90-і", "вони хочуть нас заставити вчити українську мову"). Так, це було пересмикування, маніпуляції контекстом (інгорувалися моменти "шахти в реалі збиткові - якщо їх не закривати, то за них повинна платити решти країни", "якщо ви не вчите українську мову - то щоб жити з вами, ви примушуєте решту країни вчити російську"), але це все одно було пов'язано з реальністю.
Американська ультра-права (а іншої з правого боку нема) пропаганда вже вийшла на рівень Геббельсу/ російського ТБ. Вона відірвана від реальності, вона розповідає про демократів, які вкрали вибори. Вона розповідає про демократів, які завозять нелегалів, щоб вони незаконно голосували і творили злочини. Вона розповідає про геїв-педофілів-грумерів і Зеленського, який краде гроші у США у змові з Хантером Байденом.
Що цікаво - як і у випадку з Німеччиною-Росією - помірковані люди ігнорують цю пропаганду, мовляв, не можуть же люди в це вірити. МОЖУТЬ! Дві третини республіканців ВЖЕ ВІРЯТЬ, в те, що Байден вкрав вибори. (незрозуміло, чи то за допомогою Уго Чавеса, чи то за допомогою нелегальних емігрантів - але вкрав!)
Які тут можуть бути висновки? Я бачу добрі новини і погані
Добрі:
1) якщо дати людям в злиднях інфраструктуру - і як наслідок, нові економічні можливості, то більшість їх стане жити краще. Люди не дебіли, вони здатні міняти роботу і радіти їй.
2) якщо вимкнути пропаганду - то рівень ксенофобії і іншого упиризму суворо знизиться.
3) все це принципово можна зробити - було б РЕАЛЬНЕ бажання більшості
Погані:
1) якщо дати людям економічні можливості, але не вимикати пропаганду - вони можуть дійти до страшного свинойобства. Перевірено Німеччиною та сучасною Росією.
2) на "синіх комірців" відповідальність вже не вийде перекласти - бо для того, щоб змінити їх долю, щось треба робити ВЖЕ НАМ.
(no subject)
Date: 2024-09-25 02:44 am (UTC)"Про "слуг народу" ти вибрав хороший сценарій, але не з того боку дивишся. Я -- не електорат"
З того, з того. Ти електорат, але електорат нетиповий - в тебе є непересічна освіта і досвід, голова працює набагато краще решти населення. Подивимося, як твої ідеї про "достатньо не мати кращої альтернативи" працюють в реалі. (І щоб не цькувати тебе - на мене подивимося також.) Але дивитися таки краще без hindsight bias - будемо оперувати тільки інформацією, яку ми мали на момент вибору.
Let me take a walk down the memory lane. 2010, другий тур президентських виборів: Тимошенко проти Януковича, Чужий проти Хижака.
Намагаємося ОБ'ЄКТИВНО порівняти, використовуючи ту інформацію, яку ми мали тоді:
- обидва політика культурно і політично відверто проросійські (Юля вже тоді підгигикувала Хуйлу під час війни в Грузії - пам'ятаєш?)
- обидва політика наглухо корумповані, ми бачили як крадуть донецькі, як крадуть дніпропетровські, "обоє рябоє"
- за Яником тягнеться зашквар махинацій-2004, але і на останніх парламентських ми бачили, як "любі друзі" використовують адмінресурс для виборчих махінацій - різниця невелика
- але у Юлі зашквар в вигляді екстремального популізму - "Юліна тисяча", ручне маніпулювання цінами, відсутність бензу на заправках, 10 літрів в одні руки - прям як в СРСР
- з іншого боку, Яник оточений олігархами, бізнес яких зав'язаний на експорт в розвинені країни, і він педалить тему євроінтеграції
- а Юля оточена людьми, бізнес яких зав'язаний на імпорт газу з РФ, і ідею транзитної країни і дружби з Росією вона педалить прямо в передвиборній програмі
Маючи цю інформацію - об'єктивно, НА ТОЙ момент, Яник є кращою альтернативою. Не набагато кращою, але таки кращою. Скажи будь ласка, ти тоді знайшов в себе сили дійти до дільниці і кинути бюлетень за Яника? Я - чесно скажу, ні! (Хоча до того голосував з тих самих міркувань за Партію Регіонів.) А що казати про електорат трохи простіший?
Якщо я не помилився в своїх припущеннях щодо тебе в 2010 році, то ідея кращої альтернативи "своїм" не працює. Для того, щоби "зрадити" "своїм" - потрібна не просто альтернатива, потрібна катастрофа, яку очолюють свої (як це було в 2007 році, коли свої зруйнували і місцеву, і світову економіку, а з чужого боку - був ніби-то розумний хлопчисько без "зашквару" в багажі).
(no subject)
Date: 2024-09-26 06:58 am (UTC)(Мовне, перпендикулярно "два політикИ, політики, не політика, блін, одне з найпомітніших засмічень мови останнього часу, на всіх рівнях, включно з ведучими центральних каналів і політиками; дратує, хоч і розумію, що це артефакт любого моєму серцю явища переходу російськомовних людей на українську)
Про УНР і Гетьманат -- то часи настільки давні, що зараз передбачити, як би ми про те думали, і, взагалі, якими би ми, з нашими особистими передумовами і темпераментами, були в ті часи, марна справа. А вибір 2010-го -- справді, хороший приклад, ми його й робили...
Так от, я, справді, не бачу, як би міг голосувати за Яника, будь то тодішній я чи з домішками hindsight'у
Відкидаючи hindsight. Звичайно, я тоді в Україні давно не жив і, гірше, якраз в той період на пару років серйозно відійшов від спостереження за політикумом удома. Чисто з особистих причин: низка напружених професійно-статусно-візових змін, потім народження першої дитини в 2009-му і її перший рік життя... політичні події йшли, відносно до більш ранніх і, вже точно, більш пізніх років, абсолютно непомітним тлом. Тому якісь з особливостей поведінки Йулі в часи доянуковичевські я взнав уже пізніше, багато що -- від тебе, а чогось, певно, і досі не знаю. Але, думаю, можу реконструювати свої рішення, навіть живи я там, частково за власними рішеннями, частково -- екстраполюючи позиції знайомих і друзів, які були там і тоді, були добре інформовані, і все таке. Так от: по-перше, політично більша схильність Тимошенчихи до якихось проросійських чи антиукраїнських дій і рішень була не аж так очевидна. Але це вторинне. Первинне -- та сама identity politics. Для мене, як ти, розумієш, національні/націоналістичні питання є критичними. Так от, Йуля, with all due disrespect, на голову, на три голови вище Яника стоїть за цею шкалою. Бізнес інтереси туда-сюда -- це все умняк, який чи то спрацює, чи то ні, а Тимошенко за роки, з доющенківських часів ще, чітко продемонструвала, що вона хоче і може набувати саме проукраїнської ідентифікації, хай то піар, але набагато більш переконливий, ніж у кого-небудь, крім Ющенка і Порошенка.. і навіть останні два не надто її обігнали. Тобто, ми маємо прекрасну паралель з нинішньою Америкою: навіть, якщо можна на цифрах і графіках показати, що чиїсь дії пішли мені на користь, якщо цей хтось на голову нижче опонента асоціюється з моєю ідентичністю, він буде -- не "наш". Ну і всі подібні паралелі...
А якщо додати hindsight, ми бачимо Йулю, яка не побоялася сісти "за переконання" (я зараз про імідж, він тут первинний) і Яника, який втік до москалів і з кінцями, лише раз щось про "астанавітєсь" казав. Тобто, знову ж таки, identity politics спрацювала.
Воно, звичайно, працює, поки людина не перекинеться, тому зрадників не люблять гірше, ніж ворогів, а ту ж Тимошенко так гарно і надійно забули після іміджевих зашкварів уже постмайданного періоду.
(no subject)
Date: 2024-09-26 04:12 pm (UTC)Тобто справа не в кращій альтернативі. Ніяка краща альтернатива не може навіть тебе примусити проголосувати за "чужого" - і це відчуття фактами не перебивається. Не перебивається, навіть якщо мова йдеться про електорат непересічний, освічений, розумний, який вміє в логіку.
Сам кажеш - Юля сприймається як про-українська, бо піар, солов'їна мова, колосок на голові... А те, що під час російської агресії в Грузії вона підтримала Хуйла - то вже неважливо навіть для націоналістів. (А вона таки підтримала, і це було не секретом, я окремим коментом, як буде час - наведу ВІДОМІ ЩЕ ТОДІ факти, бо якщо дивитися на її справи - яка вона нафіг націоналістка? Хуйлу підмахувала, Янику під час затвердження Харківських угод - допомагала...)
Так ось, якщо такий лагідний піар, який тоді був в Україні - відірвав тоді націоналістів від реальності, то що казати про реально кисельов-левел піар в сьогоднішніх США? Порівнювати ці два піари - це як порівнювати траву з фентанілом!
І як наслідок, сенсу розмовляти, про те, що медстраховки стали на X% доступнішими, або що житло на Y% подорожчало, або про те, що безробіття впало на Z% - сенсу нема. Піар первинний, реальність вторинна. Сумно, але факт.
(У освічених людей може бути ефект, коли реальність таки наздоганяє, але навіть в нас - це займає роки і десятиліття, як бачимо на прикладі з Юлею і Яником. У неосвічених - буває ще гірше. Бачив не так давно статтю про побудований рік тому завод десь під Янгзтауном, ПА - який створив кучу unionized jobs - але члени профіспілки при опитуванні вважають, що при Трампі економіка була краща, ігноруючи і попереднє безробіття, і ковідний пиздець, і решту реальності. Це, звісно, невеличка вибірка - але, сцк, дуже характерна ілюстрація тренду відриву від реальності.)
(no subject)
Date: 2024-09-28 09:59 pm (UTC)> .. справа не в кращій альтернативі. Ніяка краща альтернатива
> не може навіть тебе примусити проголосувати за "чужого" - ...
Справа якраз і є в кращій альтернативі, і ця альтернатива складається не з пари одномоментних позицій, а з повного набору що сказала і зробила і чию сторону зайняла, і що не сказала і не зробила, і чию сторону не зайняла кожна зі сторін за якийсь час перед виборами. Згадай, ти сформулював "що би мене змусило голосувати за Януковича", а не "проти Тимошенко". У виборі між цими двома не Тимошенко вигравала, а Яник програвав. Іншими словами, придумати реалістичний сценарій з гіршою альтернативою Янику -- важко, а от придумати реалістичний сценарій з кращою альтернативою Тимошенко -- легко. Так, Йуля наробила і сказала купу фігні, ну так, того вона і програла. Януковича в очах мене і таких як я тягнула назад як історія 2004-го року, так і те, що після того він більш-менш нічого не зробив. А Тимошенко, хоч вона теж, мʼяко кажучи, не галичанка, докладала нетривіальних зусиль, щоби стати для проукраїнського електорату своєю. І це далеко не лише коса і мова.
Я, правда, не зовсім впевнений, що ти маєш на увазі під "коли реальність таки наздоганяє". Це важко інтерпретувати інакше, ніж "насправді, правильно було одразу голосувати за Януковича" (якщо ти про вибір у першому турі -- то перепрошую. Правда, і там вибір уже диктувався дихотомією номер два, якби були шанси пройти у Яценюка чи Ющенка, то було би прекрасно.) І ось тут я не розумію, що ти хочеш сказати. Наявний hindsight якраз підтверджує, що вибір Януковича був гіршим. Тобто, можливо в історичному плані і кращим -- це була та менша помилка, усвідомлення якої допомогло уникнути більшої помилки, але в цілому -- ну гірше ж вийшло. Принаймні, там, де ми можемо порівнювати.
За параметрами економіки я не експерт. Ти наводив аргументи про ту чи іншу шкоду, яку зробила Йуля, та і не лише ти, Вону лише лише лінивий не лаяв. З іншого боку, на час її премʼєрства у світі сталася Велика Рецесія, і вплив її в Україні, як на мене, був менш помітний, ніж в США. Зате після 2010-го економіка в Україні мінялася так, що підтримка Майдану малим і середнім бізнесом була ДАЛЕКО не лише з політичних міркувань. Але оскільки ми не знаємо, де чия вина, а де заслуга, оскільки ми не могли спостерегти кризу 2008-9-й в Україні при премʼєрстві Яника або правління Йулі в 2010-13-му з таким самим рівнем узурпації влади, який бу у регіоналів, то точних обʼєктивних порівнянь бути не може. Зате такі порівняння можуть бути в двох аспектах, які напряму торкаються національних питань (які, виявилися не менш важливі, ніж економічні)
Перший аспект -- що зробив сам політик, коли програв і геть приперло. Тимошенко з родиною залишилася в Україні і сіла в тюрму, як би їй там не велося насправді, і як би вона потім не пробувала то капіталізувати на інвалідському візочку. А Янукович -- втік в Росію разом з дітьми, that simple.
Другий аспект -- що показали і зробили люди, які в політиці стояли поряд з нашим політиком. Серед тимошенсківських соратників теж були ... всякі, згадати хоча би того ж Авакова, але в цілому, глобальних претензій до основних нема, навпаки, є ким хвалитися, той же Турчинов. Зате оточення Януковича, що особисте (сімʼя і ближній круг типу Захарченка) майже повністю, що ближчі політичні прихильники (Азірів, Пшонка), що одіозніші прихильники (Царьов, Єфремов) -- там дуже багато хто в кращому випадку просто втік в Росію, а в гіршому -- продовжує звідтам антиукраїнську діяльність.
От і виходить, як ти вірно сказав, Q.E.D., тільки demonstrantum трохи інше явище: тривіальний identity-based підхід до вибору ЮВТ в дихотомії Янукович/Тимошенко, особливо з врахуванням їхніх політичних сил, був правильним, не дивлячись на ту чи іншу фігню, яку робила і казала Йуля чи локально позитивні речі, які робив Яник.
> Піар первинний, реальність вторинна
На прикладі передісторії і наслідків виборів 2010-го рокув в Україні, ми бачимо, що ні. Піар може міняти акценти, може підсилювати одне і приглушувати інше, але реальності він не міняє. Вірніше, навіть не так: піар неефективний, якщо він не супроводжується зміною реальності. Можна уявити собі альтернативну історію, де заради піару Йуля з девʼяностих очолила російсько-радянсько-ідейну партію "Юґ і Центр" навколо дніпропетровських, а Яник -- україноцентричну групу "Схід-Захід", спочатку разом з Ющенком, а потім сам. Заговорив українською, ходив у вишиванці, піарився на темі Голодомору, змістив акценти з ОУН-УПА на ще давніші УНР-івські. Може, таке і могло би статися, тільки на момент виборів 2010-го року це би були вже не ті Янукович і Тимошенко.
Про повернення від аналогій до нинішніх США -- в паралельному коменті.
(no subject)
Date: 2024-09-30 03:13 pm (UTC)Я не розумію, як можна дістатися такого трактування з питання про вибір в ДРУГОМУ турі (коли обидва кандидати були, кхм, так собі). Особливо в світі припущень, що ти за Яника не голосував.
Моя задача була в іншому - проілюструвати, що вибір робиться не логічно, навіть коли мова йдеться про освічений електорат.
Але піар - таки працює, на жаль. Ось ти кажеш - за соратників Тимошенко не соромно, Тимошенко виглядає проукраїнською... Але ж, блін, це таки піар, не реальність.
Давай пограємо в таку гру - я зараз наведу пару анти-українських фактів по пам'яті, а ти поґуґли і розкажи, що саме про-українського зробила Тимошенко. (Я даю тобі фору, бо ти в Україні тоді не жив, і порівнювати наш контекст без ґуґла буде нечесно :) )
Я навіть обмежусь політичним контекстом, не економічним, щоб оцінювати так саме, як і націоналісти... (І виключно контекстом до 2010.)
8.8.2008 - РФ нападає на Грузію. Тимошенко об'єднується з Януковичем і торпедує в парламенті резолюцію, яка засуджує агресію РФ. Її соратник, Кириленко, йде далі - і каже, що це Грузія напала.
Як така відверта про-російська позиція виглядає з точки зору націоналістів?
Далі - краще. Посравшись з Ющенком, Юля летить в Москву, де підписує угоди з Путіним, який жартує про поразку Грузії: "Бойцы вспоминали минувшие дни, и битвы, что вместе продули они". Юля стоїть рядом і гигикає. (Я не жартую і не перебільшую - пошукай це відео на ютубі?)
Як це виглядає з точки зору націоналістів? Як на це РЕАГУЮТЬ націоналісти в масі?
Я можу припустити, що націоналісти про це не знали - але це ж теж піар, вибір того, що висвітлюється в націоналістичних колах, включно з медіа...
Тепер твій хід - що саме Юля зробила проукраїнського? (Не на чому піарилася, а що саме зробила?)
Я розумію, що фігура Яника - заслужено! - демонізована, але українською він говорив (що при його розумових здібностях - непересічне досягнення!), але ж все що ти кажеш далі - носив би вишиванку, піарився би на Голодоморі - це ж про піар, а не про справи...