Про "поліцейский" досвід українців та емпатію

Виношу з комментів до попереднього допису.



Просто, тут на порядки краще працює емпатія до когось, кого ти знаєш, або на чиє місце ти можеш реалістично себе підставити


І коли йдеться про ставлення українців до злочинів поліції, то я не можу не побачити два різни підходи:

"о, блін, це так само, як в нас, вони також б'ють та катують невинних, я знаю такі випадки в нас (чи сам пройшов/пройшла через них)."

З умовно помітних інет-персоналій я такий підхід можу відмітити, наприклад у Ольги Брильової-Дорошенко (і, звісно, купа непублічних людей теж цій підхід поділяє).


"та ні, тут можна знайти відмінності, ось і підпорядкування поліції відрізняється, і жертва на мене не дуже схожа"

(в той дискусії такий підхід озвучував malyj_gorgan, але, звісно, він не є одиноким, цю точку зору поділяє ще багато хто)



Оцінок щодо підходів я не даю, просто бачу принципову різницю в тому, як з однакового досвіду (особистий досвід з системним безкарним свавіллям правоохоронців) робляться принципово різні висновки. Go figure. Все ж людина - дуже дивна істота.