Привіт. Вибач за перерву: жонглювання часом і силами в умовах домосидіння доводить до того, що я кожен текст більший за два речення або пишу тиждень, або надиктовую на телефон, гуляючи, (з проблемами розпізнавання мови), або і те, і друге.
Словом, помилки часом правитиму. В тебе класно вихоидть. Взагалі,було би бажання, починати нову слов'янську мову, про яку хоч щось снаєш, не так важко. У мене тут регулярно Саша ab_s коментує, так він, взагалі, уралець, в Україні ніколи не був, а пише україНською часом :)
Речі типу Лімбо це проблема, але це проблема спільна. Він, з одного боку не переступає межі легальності, тобто, все ж не куклускланівець який, хоч і з підмигуваннями (дисклеймер: я його чув три чи чотири рази за все життя) Він і всякі там алексджонси, вони популярні в першу чергу тому, що майже нема нормального правого інфоресурсу, залишився лише радикальний. Ще газети є, WSJ там, а так, щоби вголос, так нема. Радикалізація цього діла почалася давно, навіть важко сказати, коли, але нас з тобою ще, певно, не було. Перше, що я бачив особисто вже тут, це черговий ривок цеї радикалізації у виконанні Ньюта Ґінріча і решти правої хвилі 1994 року (може, ще відтоді склав свою думку про респів, power of the first impression, aha), але і ще в дев'яності, і потім, в процесі боротьби з Бушем і неоконами, демократи і лівіші сили теж немало приклалися до демонізації правих сил, в результаті, основна маса активніших помірно правих або змістилася вліво... або, хто не хотів вліво, змістилася вправо. Я дуже не хочу, щоби таке саме сталося серед лівого табору, але воно туди іде.
> ...Фаррахан крутився в голові як приклад.. Я думав не про нього, а про Клівера, і далеко не лише про ставлення до євреїв.
> Я таких розмов мав не п'ять, не десять і не двадцять ... Так це залежить, з ким говорити. Я кільком людям, які чули мало що, якісь уривки (перважно, з Раша Тудей) порозповідав все, як було, починаючи з Майдану. Дав подивитися "Winter on Fire", показав пару Юлиних кліпів. Ще дуже допомагає запропонувати допомогти, особливо восени-взимку 14-15-го, коли ми кожних пару тижнів слали посилки то на фронт, то біженцям, там була купа речей від знайомих американців тут: спальники, теплий туристичний одяг і взуття, біноклі, біженцям всякі дитячі речі та іграшки. З того часу всі ті люди дуже навіть симпатизують правильній стороні. В принципі, це оптимальний підхід: через допомогу комусь ти чи не найкраще починаєш їх розуміти.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2020-07-23 09:25 pm (UTC)Словом, помилки часом правитиму. В тебе класно вихоидть. Взагалі,було би бажання, починати нову слов'янську мову, про яку хоч щось снаєш, не так важко. У мене тут регулярно Саша ab_s коментує, так він, взагалі, уралець, в Україні ніколи не був, а пише україНською часом :)
Речі типу Лімбо це проблема, але це проблема спільна. Він, з одного боку не переступає межі легальності, тобто, все ж не куклускланівець який, хоч і з підмигуваннями (дисклеймер: я його чув три чи чотири рази за все життя) Він і всякі там алексджонси, вони популярні в першу чергу тому, що майже нема нормального правого інфоресурсу, залишився лише радикальний. Ще газети є, WSJ там, а так, щоби вголос, так нема. Радикалізація цього діла почалася давно, навіть важко сказати, коли, але нас з тобою ще, певно, не було. Перше, що я бачив особисто вже тут, це черговий ривок цеї радикалізації у виконанні Ньюта Ґінріча і решти правої хвилі 1994 року (може, ще відтоді склав свою думку про респів, power of the first impression, aha), але і ще в дев'яності, і потім, в процесі боротьби з Бушем і неоконами, демократи і лівіші сили теж немало приклалися до демонізації правих сил, в результаті, основна маса активніших помірно правих або змістилася вліво... або, хто не хотів вліво, змістилася вправо. Я дуже не хочу, щоби таке саме сталося серед лівого табору, але воно туди іде.
> ...Фаррахан крутився в голові як приклад..
Я думав не про нього, а про Клівера, і далеко не лише про ставлення до євреїв.
> Я таких розмов мав не п'ять, не десять і не двадцять ...
Так це залежить, з ким говорити. Я кільком людям, які чули мало що, якісь уривки (перважно, з Раша Тудей) порозповідав все, як було, починаючи з Майдану. Дав подивитися "Winter on Fire", показав пару Юлиних кліпів. Ще дуже допомагає запропонувати допомогти, особливо восени-взимку 14-15-го, коли ми кожних пару тижнів слали посилки то на фронт, то біженцям, там була купа речей від знайомих американців тут: спальники, теплий туристичний одяг і взуття, біноклі, біженцям всякі дитячі речі та іграшки. З того часу всі ті люди дуже навіть симпатизують правильній стороні. В принципі, це оптимальний підхід: через допомогу комусь ти чи не найкраще починаєш їх розуміти.