mykyta_p (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
mprotsenko) wrote2021-12-12 08:22 pm
mprotsenko) wrote2021-12-12 08:22 pm
Про обов'язки протестного руху
Часто в спілкуванні з українцями я натрапляю на суперечливу позицію "BLM-активісти повинні зупиняти навіть ті злочини, що прикриваються протестами/українські активісти можуть не зупиняти навіть злочини, які коїть націоналістичний рух безпосередньо" (тут, звісно, я не ставлю на меті накинути на весь рух разом, я веду мову про злочини Білецького, його молодиків і аналогічних націонал-тітушок - які, на жаль, існують, нема де правди діти).
Цю позицію я зустрічав по обидві боки Атлантичного океану - від політичних форумів на кшталт автоюашного, до свіжих коментарівmalyj_gorgan.
Я тут прикинув хрін до носу та подумав: "Як можна переформатувати цю проблему, щоб позбутися суперечливості?"
Що, якщо ми посунемо бейзлайн і скажемо - що, якщо зупинка злочинів (прямих чи таких, що поруч відбуваються) НЕ Є ОБОВ'ЯЗКОМ політичного/соціального руху в цілому чи окремих його членів та членкінь?
Тоді, з одного боку, інженер, який не біжить захищати клуби Подолу від молодиків з битами - не є трусом та не має подвійних стандартів.
А з іншого боку, умовні свободовці, які зупиняють безлад на Майдані чи умовна медсестра, яка зупиняє погроми в Сан Хозе - є героями, якім треба уклонитися в ноги. Героїзм - це круто, але це не те, чого можна вимагати по дефолту (цім СРСР страждав, я туди знову не хочу ;) ).
Але що робити зі злочинами, хто повинен їх зупиняти? Якщо ж їх не зупиняти, то це наступить безлад та анархія! I'll go out on a limb here та припущу, що це обов'язок поліції. Так, я знаю, ця думка не дуже популярна як в ультра-прогресивних колах, так і в колах прибічників закону та порядку, але...
Але, може, поліції тупо не вистачає?
Не буду казати про Україну - хоча чисельність поліцейських там така, що багато хто позаздрить. Подивлюсь на близьку мені SF Bay Area. Фінансування поліції сумнозвісного Окленду збільшили (so much for defunding the police!) майже до 350 млн доларів на рік. (Це, до речі - сім відсотків бюджету ЗСУ, не самої поганої армії Європи, і це тільки одне небагате місто!)
Скільки людей ми бачили на погромах в Окленді? Десятки, сотні? Ну, хай пара сотен буде. Це 1,75M на душу окремо взятого бандита-хулігана. Якщо за такі гроші поліція не здатна лад навести, то, може, дійсно щось не так з нею? І, можливо, краще витратити тищ 80 на рік щоб дати кожному потенційному хулігану пристойне житло (хоча б окрему кімнату, а не ярус в бараці), соціалку та безкоштовну замісну терапію, щоб він не думав, де вкрасти на дозу?
Навіть якщо взяти 20% від суми - це вже цивілізоване життя майже для 90 кандидатів. Так, так, я знаю, що ця точка зору дуже непопулярна, що багато людей проти того, щоб допомагати фіг зна кому, мовляв, це несправедливо. Але що нам важливо - справедливість чи ефективність?
(І це я навіть про балансування шкільних фінансів не почав.)
Цю позицію я зустрічав по обидві боки Атлантичного океану - від політичних форумів на кшталт автоюашного, до свіжих коментарів
malyj_gorgan.Я тут прикинув хрін до носу та подумав: "Як можна переформатувати цю проблему, щоб позбутися суперечливості?"
Що, якщо ми посунемо бейзлайн і скажемо - що, якщо зупинка злочинів (прямих чи таких, що поруч відбуваються) НЕ Є ОБОВ'ЯЗКОМ політичного/соціального руху в цілому чи окремих його членів та членкінь?
Тоді, з одного боку, інженер, який не біжить захищати клуби Подолу від молодиків з битами - не є трусом та не має подвійних стандартів.
А з іншого боку, умовні свободовці, які зупиняють безлад на Майдані чи умовна медсестра, яка зупиняє погроми в Сан Хозе - є героями, якім треба уклонитися в ноги. Героїзм - це круто, але це не те, чого можна вимагати по дефолту (цім СРСР страждав, я туди знову не хочу ;) ).
Але що робити зі злочинами, хто повинен їх зупиняти? Якщо ж їх не зупиняти, то це наступить безлад та анархія! I'll go out on a limb here та припущу, що це обов'язок поліції. Так, я знаю, ця думка не дуже популярна як в ультра-прогресивних колах, так і в колах прибічників закону та порядку, але...
Але, може, поліції тупо не вистачає?
Не буду казати про Україну - хоча чисельність поліцейських там така, що багато хто позаздрить. Подивлюсь на близьку мені SF Bay Area. Фінансування поліції сумнозвісного Окленду збільшили (so much for defunding the police!) майже до 350 млн доларів на рік. (Це, до речі - сім відсотків бюджету ЗСУ, не самої поганої армії Європи, і це тільки одне небагате місто!)
Скільки людей ми бачили на погромах в Окленді? Десятки, сотні? Ну, хай пара сотен буде. Це 1,75M на душу окремо взятого бандита-хулігана. Якщо за такі гроші поліція не здатна лад навести, то, може, дійсно щось не так з нею? І, можливо, краще витратити тищ 80 на рік щоб дати кожному потенційному хулігану пристойне житло (хоча б окрему кімнату, а не ярус в бараці), соціалку та безкоштовну замісну терапію, щоб він не думав, де вкрасти на дозу?
Навіть якщо взяти 20% від суми - це вже цивілізоване життя майже для 90 кандидатів. Так, так, я знаю, що ця точка зору дуже непопулярна, що багато людей проти того, щоб допомагати фіг зна кому, мовляв, це несправедливо. Але що нам важливо - справедливість чи ефективність?
(І це я навіть про балансування шкільних фінансів не почав.)
no subject
Так, honor system працює не всюди і не для всього. Десь залишають при дорозі товар і коробку для грошей, а десь не ставлять горнятко у придорожній криниці. Десь вірять, що не навмисна образа не образа, а десь переживають, аби встигнути максимально швидко дати в морду за випадкове порівняння з півнем чи козлом. So it goes.
no subject
А деякі вірять, що раз образа не навмисна, то її можна повторювати раз за разом (моє суб'єктивне бажання краще за ваше суб'єктивне бажання, ага). І ображаються, коли за це прилітає реакція. Таке теж буває.
А іноді буває, що хуліган, коли його спіймають, ховається за "та я ж жартома, я не мав наміру образити, ви мене не так зрозуміли" - і таке я теж бачив не раз. (Перший раз я це побачив в класі сьомому, коли до мене почав докльопуватися місцевий забіяка - а я встав із-за парти, і він побачив, що я голови на дві більший за нього, хехехе...)
Контекст, контекст...
Але це лірика - а в мене був ще один пойнт. Конструкт "вибачаю себе, бо мені не соромно" - не допомагає знайти спільну мову. Ось чи легко буде тобі, наприклад, знайти спільну мову з адептом АУЄ ("максимально швидко дати в морду за порівняння з півнем")? Підозрюю, що ні - хоча він себе вибачить, нічого поганого в своїх діях він не бачить. (Є нескладні прийоми, які дозволять і зрозуміти один одного, і навіть, можливо, мордобою уникнути - але вони несумісні з "вибачаю сам себе". Тому я і агітую проти цього підходу, ага.)
no subject
Так я про твоє ортогональне зауваження уже відповів, що не хочеш покладатися на те, що іншим буде перед собою стидно, -- не покладайся. Цей рівень відповідальності працюЕ там, де ти погоджуєшся довіряти людям, що їх втримає в рамках допустимої для тебе поведінки їхня совість, а не зовнішні фактори. Покладатися на совість і порядність одне одного можна лише в тих кругах, в яких людей без достатнього рівня совісті або виключили, або перевиховали.
Ще раз: я не маркетую конструкт з "тобі соромно" не для знаходження спільної мови з нуля, а лише для підтримання спільної мови, де її уже знайдено і узгоджено, не більше.
no subject
В якості реверс-кепу додам: там, де спільну мову знайшли, виховавши чи виключив усіх тим, хто не відповідає певним моральним стандартам, там і нема проблем з кенселінгом. (І неважливо що це за мораль - протестантська чи АУЄ.)
Собсна, в мене є сувора підозра, що 90% проблем з так званим кенселінгом - насправді, є проблемою не з кенселінгом, а з мультикультуралізмом (гендерні питання сюди теж потрапляють, бо розглядати жінку як повноцінну людину з повноцінною культурою - стали не так давно).
В власній культурі контекст зрозумілий майже без слів, а зіткнувшись з іншою культурою та іншим контекстом та отримавши зауваження, багато хто перемикається в режим "та я ж з добрими намірами, це не образа", після чого конфлікт переходить в іншу стадію. (приклад з "хохлами" та "прибалтами" це добре ілюструє.)
І що особисто мене дивує, здавалося би - щирі визнання за необізнаність та 15 хвилин на гугльож контексту вирішують практично всі проблеми. (Окей, якщо є бажання вести глибокі дискусії, то не 15 хвилин, а пара років хоча б напів-серйозної освіти, але просто для мирного співіснування і 15 хв вистачить.) Ан ні - люди чомусь обирають інший шлях.
no subject
Так само вважаю. Правда, ще би на місці (*) додав "помноженим на загостреність питання group identity"
Я би ще додав, що випадки, коли "так званий кенселінг" є не "так званим", а реальним, таким, що я різко проти, це коли в процесі пошуку місця і прав групи стаються зловживання, навмисні чи випадкові (чи то пак, тимчасові, словом, хвороби зростання) Але оскільки, як ми вияснили в якийсь раз, ти концепцію динаміки груп сприймаєш на порядок яскравіше і сильніше, ніж я вважаю за доцільне, краще тут зупинитися :)
> ... щирі визнання за необізнаність ... 15 хвилин на гугльож контексту ...
Я щиро вірю, що це не так просто. Тут розуміння контексту чи явища супервторинне до розуміння емоційного імпакту в різних ситуаціях.
А вже пропонувати гуглити в наш час, де ніколи не знайдеш, хто що знайде, правду, чи пропаганду, це як нафіг посилати.
no subject
Розуміння емоційного імпакту та знання контексту я не можу розривати - як зрозуміти імпакт, якщо не знати контекст?
Але з практичної точки зору навіть розуміння імпакту не потрібне.
Почув, що тебе кажуть (наприклад, не треба слова "прибалт" чи "хохол" вживати) - і не лізеш в суперечку, не доводиш, що ти насправді гарна людина, і нічого поганого не хотів сказати, не захищаєш своє право це слово вживати (і тим самим "заходити зверху"), щиро вибачаєшся за помилку ("не знав, зробив дурню, пробачте, більше не буду") і нема ніякої проблеми. (Можна ще зайнятися освітою що до проблемного питання - окрім гугла є ще купа ресурсів - але це вже опціональне.)
Але, що цікаво, практично в усіх скандальних випадках люди цього простого рецепту не дотримувалися, а навпаки, double down - з Дамора починаючи.
no subject
Я спотчекнув декілька випадків кенселінгу, які ми обговорювали колись, і усі вони є процедуральними. Але ані я, ані широкий загал не вважає наявність процедури (як мінімум під час кенселінгу та його обговорення "по гарячим слідам") - чимось таким, що виключає кенселінг, тому я тут, звісно, кривлю душею. Тут прийми мої вибачення за троллінг.