Говорячи про радикалізацію, я маю на увазі відкидання компромісів і, перепрошую, всирання всього поза лінією партії як неприйнятного.

Тут є два питання.


1) Коли сторона А робить відкидання компромісів офіціальною политикою - то як повинна поводити себе сторона Б (окрім капітуляції), щоб можно було сказати, що вона не відкидає компроміси та поводить себе чемно?

Можна проїлюструвати на прикладі Меріка Гарланда або сучасних російсько-українських відношень?


2) "всирання всього поза лінією партії як неприйнятного" - а що, саме є сучасною лінією партії в демократів? Ось я дивлюсь на presumptive nominee - в нього платформа типового консерватора-правоцентриста з крупинкою мейнстрімного популізму а-ля решта цивілізованого світу (на кшталт безкоштовних ком'юніті коледжей). Це лінія партії чи ні?


Якщо це лінія партії - то я зараз бачу, що в партії знаходиться місце як таким же центристам, значно лівішим ("даєш репарації!") і значно правішим ("заборонити аборти!").



Очищення рядів воно завжди починається з того, щоби очищувати ряди, найближчі до центру.

Тобто ти побоюєшся, що ряди, найближчі до центру в демпартії (на кшталт Байдена, Бутіджиджа тощо) зараз чистять?