Сьогодні прокинувся — інтернет аж гуде через дроновий наліт на Польщу. Подія, звісно, непересічна, і почуття викликає неоднозначні, утім я таки не хочу рефлексувати це. (Хоча доля закордонних посилок мене тепер трохи бентежить через можливі логістичні зміни.)
А відрефлексувати я хотів, яку манґу в українському виданні я беру собі, а яку ні.

Почати, мабуть, слід із того, які я маю стосунки з манґою загалом.
Довгий час манґа як така мене не цікавила. Купувати японські видання я почав виключно для того, щоби вчитися читати.
Проте поступово я розпробував цей формат і почав цінити його також за історію та малюнок — тобто вже окремо як витвір мистецтва та об'єкт колекціонування. І тепер я вже знаюся, коли воно неконвеєрне; вмію розрізняти стиль різних манґак тощо…
А ще я мав був за правило купляти все, що спромоглося втримати мою увагу принаймні з десяток сторінок — на знак подяки авторові.
Отже згодом, як бачите, причини мої ускладнилися та переплелися в щось більше. І ось уже, окрім чогось всесвітньо відомого та чогось потенційно корисного в навчанні, як було спочатку, я гребу майже все, що зацікавило принаймні якоюсь складовою. Часто продовжую купляти, навіть не читаючи.
Прикрою вадою такої політики стало те, що я вже по вуха та на дві прийдешні старості завалений тією манґою! І не все воно, якщо чесно, є скарбом. Деякі серії зрештою розчарували, а чимало творів виявилося просто такими, що їх після прочитання немає практичного сенсу зберігати як пам'ять. Та подіти «зайве» теж нема де, навіть подарувати, бо на таке в нашій країні майже немає попиту — от і лежить воно мертвим тягарем, завдаючи лише збитків…

Аж тут, на тлі цього розгорнувся український «манґапокаліпсис» (бурхливе експоненціальне зростання ринку манґи). І з одного боку, я є ентузіастом розвитку цієї галузі в нас, хочу підтримати, можу порадити щось непересічне… З іншого, я вже пересичений японською продукцією, а мовно-навчальний аспект, котрий досі залишається стрижневим у моїй мотивації читання манґи, у перекладених виданнях є просто відсутнім. Та навіть якби хотів, я фізично не можу до купи всього японського купляти ще й усе українське, як робив попервах. Довелося дійти якогось усвідомлення, що мені справді треба, а що ні.

( До конкретики: )