tag:dreamwidth.org,2016-12-24:2596992 mykyta_p mykyta_p 2025-03-10T20:35:48Z tag:dreamwidth.org,2016-12-24:2596992:37253 2025-03-09T23:57:54Z 2025-03-10T20:35:48Z public 33 Багато хто вважає, що люди підтримують Маско-Трампів з їх фашистськими ідеями, бо їх штовхає на це ресентимент. Це слушна думка (на відміну про думку про те, що до фашизму штовхає бідність - яка очевидно і легко спростовується.)<br /><br /><br />Але чомусь серед багатьох moderates панує думка, що ресентимент можна перемогти ростом добробуту. Навіть якщо це очевидно не так для американців в цілому - ми, українці, можемо подивитися на себе, і зрозуміти, ЧОМУ це не так.<br /><br /><br /><br />Resentment is defined as "bitter indignation at having been treated unfairly."<br /><br />Тобто це приниження, образа, злість на тих, хто образив. В нас, українців, цього відчуття багато - бо ми усі, прямо чи непрямо є жертвами війни. Хтось постраждав тільки матеріально, хтось хоронив рідних та друзів, хтось сам втратив життя чи здоров'я.<br /><br />Так ось - як ми себе відчуваємо з ростом добробуту? <b>Ми відчуваємо, як ця образа і злість втихає, вгамовується? Чи ми знаходимо в цьому добробуті додаткові ресурси для того, щоб давати здачи?</b><br /><br />Відповідь очевидна. Наступне питання: чому ми тоді думаємо, що ображені толерантністю, інклюзивністю, політкоректністю, існуванням меншин (і теде, і тепе) - <b>будуть з ростом добробуту краще ставитися до тих, кого вони вважають винними в своїх бідах?</b><br /><br />(І ні, те що наші образи реальні, а їх уявні - не робить різниці, емоції викликаються такі ж самі!)<br /><br /><img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=mprotsenko&ditemid=37253" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/> comments